Що нихто не бачывъ.
Нежурытця Катерына? —
И гадкы не мае!
У новенькій хустынотци
Въ окно выглядае,
Выглядае Катерына…
Мынуло півъ року,
Занудыло коло серця,
Закололо въ боку,
Нездужае Катерына,
Ледве, ледве дыше,…
Вичуняла, та въ запичку
Дытыну колыше,
А жиночкы лыхо дзвонять,
Матери глузують,
Що Москали вертаются,
Та въ неи ночують.
— Въ тебе дочка чорнобрыва,
Та ще й не едына,
А муштруе у запичку
Московського сына....
Чорнобрываго придбала, —
