На березі край світового океану
Зійшлися діти.
Над ними неосяжнеє склепіння неба нерухоме,
Блакитною водою піняться, танцюють хвилі,
На березі тремтить великий гомін:
Зійшлися діти.
Собі будівлі роблять із каміння,
Мушлями граються,
Із листу човники собі будують за забаву
Та граючись пускають їх в блакитную безодню,
Жартуючи руками хлюпають по хвилях.
Зійшлися діти.
Пірнати або плавати не вміють діти
І навіть закидать мереж вони не вміють.
Норець уміє добре діставати перли,
Купець возити крам свій кораблем.
А діти тільки камінці збирають,
Зібравши, потім знову розкидають,
Але мережі закидать вони не знають.
А океан все підіймається, сміється та шумує,
І посміхається прибій морській, мов сяє,
А хвилі дітям все виспівують пісень,
Що смерть віщують,
Як матері, що діток колисають.
З дітьми укупі море грається, жартує,
Але прибій морський їм усміх посилає.
На березі край світового океану
Зійшлися діти;
Лютує буря під склепінням неба
І гинуть кораблі в безодні моря,
І смерти вістуни усюди бродять.
А діти граються та граються.
На березі край світового океану
Зійшлися діти на велику зустріч.
