Тетяна Михайлівна. (сміється). Хороший?
Творогин. Ви думаєте Творогин дарма їзде по гостях, час гає?.. Ні, помиляєтесь, побий мене Бог, помиляєтесь.
Тетяна Михайлівна. (сміється). Спасибі, спасибі за турботи. Але ви трохи опізнились, Михайло Івановичу.
Творогин. Як-то опізнивсь?
Тетяня Михайлівна. Та так. У Дусі давно є жених.
Творогин. (здивований). От тобі й раз!.. Це скандал в благороднім семействі. А я-ж то із—за чого піклуюсь?.. Та ні, не вірю: цього не може бути. В цім ділі без Творогина не обійдеться, побий мене Бог! Про це вам кожний у повіті скаже.
Тетяна Михайлівна. А от же обійшлось (Сміється).
Творогин. Ні, ні… Тут і женихів… як би вам сказать… поблизу немає гарних, побий мене Бог!
Тетяна Михайлівна. Як-то немає? А Шах, Матвій Львович?
Творогин. Шах?.. Та що ви глузуєте?.. Шаха я мав хрещениці висватать. Хоч він. чоловік і непевний… Хм… де-ж таки земельку хоче віддати мугирям… Ну, вже коли до вподоби, то нічого не попишеш, Бог з ним.
Тетяна Михайлівна. Це для Олі?.. Знов ви опізнились…
Творогин. Ні, ні, жартуєте.
Тетяна Михайлівна. Нехай буде гречка… Горпино!
Горпина (вбігає). Чого, пані!
Тетяна Михайлівна. Клич гостей до вечері.
Горпина. Зараз. (Вийшла).
Творогин. Трудно тепер гарного жениха знайти. Якісь мокрі кури, а не женихи. Раніш було все воєнні. Инший шага щербатого за душею не має, зате-ж як підкруте вуса, як стукне закаблуками або брязне острога—
