Платон Платонович. Чи вам це подобається?.. Ну, й народ! що-дня сварка, а це й до бійки дійшло. Треба буде Євгена не пускать туди.
Леонид. Ти, Платоне, за Євгена не бійся. Він стільки вже розумово розвився, що такі вчинки викликають в йому саму огидливість. Він вже тепера цурається товариства з Сержем.
Платон Платонович. То нічого, а все-ж таки… Знаєш нашого директора. А йому ще тільки год зосталось вчитись, треба пильнувати…
Горпина (входить). Пани Гробачевські.
Ліна (влітає в кімнату й на мить зупиняється). Фу, як урочисто! Добривечір! Здрастуй, Дуся, поздоровляю й бажаю всього найкращого!
- (Входять один за другим всі Гробачевські, привітаються і поздоровляють Дусю з днем нарожденія. Горпина виходить).
Іполіт Миколаєвич. Вітаю, панно, і щиро бажаю тисячів поклонників — та все з повними кешенями, хе-хе-хе… У наші часи це вельми „невредно“.
Тетяна Михайлівна. (виходить з другої кімнати). Здрастуйте! (Привітається).
Іполіт Миколаєвич. З імениницею вас!.. Вона у вас визирає сьогодні королевою, хе-хе-хе! То-то Матвій Львович коло неї в'ється… Не диво, не диво, як би і я був не жонатий, враз посватався-б…
Ліна (ревниво). Буде вам… Матвіє Львовичу, ходімо в сад.
Шах. Дякую! Але я сьогодні кавалер Євдокії Платоновни.
Ліна. Фу, бридкий… Ну, Леонид Платонович буде моїм.
Леонид (сміється). О, умру од щастя!..
Іполіт Миколаєвич. Отсе добре. А я-ж з ким?. Ні, мабуть прийдеться скоро одставку брати у жінок, хе-хе-хе…
