Іполіт Миколаєвич. Браво, Ліно! (Сходе з Платоном, Платоновичем з веранди). Співай, кохай, веселись, помрем, — яке нам діло до того, що потім буде.
Шах (до Дусі). Може пройдемо в садок?
Дуся. Можна.
Ліна. І я з вами.
Платон Платонович. Будьте ласкові, не заводьте там при Євгенові своїх небезпечних суперечок.
Леонид. Чого ти жахаєшся? Євген і без того це добре тямить.
Платон Платонович. Ні, ні, він ще молодий. (До Inoліта Миколаєвича). Страшно за теперішніх дітей: так і лізуть пробоєм, не озираючись. А діректор у нас не любить цього.
Іполит Миколаевич. Мій Серж теж такий: ніяк не слухає батька.
Леонид (до Ольги). А ви, Ольго Іполітовно, чиїм поглядам спочуваєте?
Іполіт Миколаєвич. Вона у мене ніяких поглядів не має. Покохала, бач, безнадійно…
Ольга (встає). Тату!..
Іполіт Миколаєвич. Не буду, не буду… Яка-бо ти сердита, й слова не промов. Я-ж жартую.
Ольга (сідає). Жарти…
Іполіт Миколаєвич. Ось ходімо, Платоне Платоновичу. (до Творогина). Єй, ти!.. чуєш, дон-жуан старий! Буде тобі коло старих жінок припадати, хіба молодших немає, хе-хе-хе… Ходімо покажу вам свій новий екіпаж…
Творогин (сміється). Чудак!.. (До Вікторії Францовни та Тетяни Михайловни). Вибачте… (Сходить з веранди).
- (Іполіт Миколаєвич, Платон Платонович і Творогин зникають праворуч за осокорами. Вікторія Францовна
