не такий вже нещасний, як ви думаєте. Одбери у мене мої маєтки, і я зостанусь ні в сих, ні в тих. Також і мої діти. А мужик що? Є наділ — він пан сам собі, буржуа, не гірший од нас. Одбери у його все — він не загине, бо має здоров'я та робочі руки і буде жити однаково, як і з наділом.
Леонид. Чудова логіка! На ній заснована вся наша фінансова, економічна політіка, все наше безладдя та безправ'я — на поту та на крівавиці мужичих. Та забуваєте, панове, те, що келех терпіння народнього має дно і має вінця. І горе вам буде, коли ви попустите, що через вінця поллється. Тим паче — горе, що прийдеться рахунки зводити з темною масою, з горем неуміркованим.
Ліна. Як-би всі були дуже освічені, хто-ж-би тоді працював?
Шах. Це, Галіно Федоровно, з другої опери.
Ліна (до Шаха). Адже-ж і ви дворянин?
Шах. Ми не дворяне, а люди… Підходить той час, коли всім треба буде забути, що вони щось особливе, коли родились у дворянській, а не в мужичій родині, забути легенду про чорну та білу кість.
Творогин (до Шаха). Нічого не розумію, побий мене Бог! Та коли ви… як би вам сказать… так вподобали бідного мужичка, то зостається тільки оддати йому свою землю, побий мене Бог!
Шах. І оддам, що-ж ви думаєте.
Творогин. Отсе, хай Бог боронить! Чи ви при своїм умі?.. Та?.. Чуєш, Іполіте?.. Це гірше, ніж сказати, що Бога немає, побий мене Бог!
Іполіт Миколаєвич. То панич жартує: він не стільки простак, щоб зробити таке глупство.
Шах (сміється). Слово чести, оддам.
Іполіт Миколаєвич. Ні, ні, не повірю… А сами-ж тоді як? 3 катеринкою підете?
Шах. А у мене є голова, руки, та і вчився-ж я чомусь в універсітеті.
