Ця сторінка вичитана
37
——————
- (Миколай Лукич виходить із їдальні і нишком стає за дверима. Впродовж всієї розмови він ласо дивиться на Марусю, роззявивши рота, навіть висувається із—за дверей).
Маруся. Пустіть, не жартуйте, ще побачуть.
Іполіт Миколаєвич. А коли не побачуть, то нічого?.. У-ух, ясочко моя! (Хапає її за руки, тягне до себе на коліна й обнімає).
- (Серж з'являється з правого боку з рушницею; побачивши таку сцену, хутко зникає назад).
Іполіт Миколаєвич, Хіба ти не кохаєш мене, гостроноса?
Маруся. Пустіть, пане, побачуть.
Іполіт Миколаєвич. Ну, ніхто не побачить: пішли всі спати. (Цілує її).
- (Серж з'являється з-за веранди, тихенько крадеться до їх і стріляє майже над головами у них).
Маруся. Ой, лишенько! (Зхопивтись, випускає глечика, котрий падає й розбивається; вона хутко зникає в кімнаті, звідкіля вибігають перелякані Всеволод, Ліна і Ольга. Миколай Лукич, перелякавшись, хутко шкандибає в їдальню).
Іполіт Миколаєвич. Фу… чорт!.. (Хапається за серце).
Всеволод (дивиться на розбитий глечик). Що тут таке?
Серж (береться за живіт од реготу). Ха-ха-ха-ха… ха-ха-ха…
- (Під осокорами з'являється дід Гнат з торохкалом в руці і здивований стає коло орелі).
ЗАВІСА.
