Сторінка:С. Черкасенко. В старім гнізді. 1907.pdf/40

36

——————

Всеволод. Коли я вийду на перон та стану ходити на голові, то всі також почнуть балакати про мене… Заздрять, чи що по-вашому?

Ліна. Фі, Всеволоде! (Встає).

Іполіт Миколаєвич. Ти нічого не розумієш, марудо… Чого ти встала, Ліно? Не хочеш? Може молока?

Ліна. Ні, досить. Дякую за вечерю. (Йде в кімнату).

Іполіт Миколаєвич. Образив, хлопче. Ото-ж іди, проси прощення, а то погано буде, хе-хе-хе… Мабуть і я годі… Спасибі!

(Всі встають. Микола Лукич хутко ховає шматок хліба в пазуху і йде в кімнату. За ним Всеволод).

Іполіт Миколаєвич.. О-ох… (Сідає на східцях і закурює цигару).

(Ольга і Йван прибірають зі стола. Маруся виходе й помагає їм).

Ольга. Молоко й масло в льодовню, чуєш, Марусю?.. Однеси масло й молоко в льодовню!

Маруся. Зараз. (Бере і йде по східцях). Пустіть, пане.

Іполіт Миколаєвич (озирається). Що? га?.. пустіть?.. Ну, йди.

(Через хвилину зі стола прибрано. Іван виходить в їдальню).

Ольга. Покійної ночі, тату. Йду спати.

Іполіт Миколаєвич. Будь здорова… Ви-б ще погуляли з Ліною: зараз після вечері спати вадить.

Ольга. Та ми ще посидемо у кімнаті, поговоримо.

Іполіт Миколаєвич. Ну, йди з Богом!

(Ольга йде в кімнату).

Маруся (виходить з правого боку і йде по східцях; в руках у неї порожній глечик). Пустіть, пане!

Іполіт Миколаєвич (жартливо). А як не пущу?