промінь розірве на мить густі хмари й засміється до землі соромливою усмішкою… Нудно жить на світі такім людям, Леониде Платоновичу.
Леонид. Хм… дуже проста клясіфікація для душ людських, і тим, що дуже проста, тим і не вірна. Життя людське, Ольго Іполітовно, не така проста річ, як ви думаєте; тому й душа людська, в котрій одбиваються всі його вияви, як ви вдатно підмітили, дуже мудрий утвір. Певне, багато залежить і од вдачі, од темпераменту, котрий має здатність приймати і одповідати тільки на ті вияви, що роблять на душу приємні вражіння. Але життя не складається з самих веселощів та радощів. Бувають майже в кожнім людськім житті години, що коли не зовсім, то на довгий час ламають і переінакшують усяку вдачу.
Ольга. Не знаю за других, але моя душа здатна мабуть одкликатись тільки на яви смутні, бо ще зроду не сміялась вона так, щоб другім од того сміху стало весело.
Леонид. Життя ваше не красне, а то чому-ж воно так?
Ольга. Може.
Леонид. Коли ви промовили „може“ а не „ні, не те", то виходить, що я трохи одгадав причину болю, який опанував душею вашою. Ви нещасливі,
Ольга (трохи згодом). Видно, щастя не для такихъ, як я.
Леонид. Чому? Ви читали Короленка?
Ольга. Читала.
Леонид. Пам'ятаєте там у його є: „Человєкъ создан для счастья, как птіца для польота"?
Ольга. Це — фраза, і більш нічого.
Леонид. Ні, не фраза тільки. Єсть іще вираз: "Чоловік сам коваль своєму щастеві". Коли довго і уважно порозміркувати над цими фразами, то можна знайти в них глибокий і правдивий змисл. Чоловік, котрий бажає щастя, а проте, нічого не робить, щоб досягти його, — ніколи не дістане його, та він і не варт щастя. А чоловік, в душі которого повстануть живі поривання і,
