Маруся (входить з веранди). Чого, пані?
Вікторія Францовна (причиняє дверці в буфеті). Та тепер нічого. Позбірай скло і прибери в їдальні.
Ольга (входить з веранди). Ти тут, мамо? Ходімо в садок. Який гарний, погожий ранок… О, хто це чарку розбив?
Вікторія Францовна Дідусь. Ввійшла, а він коло буфета порається. Побачив мене, заметушився й упустив чарку.
Ольга. Сердешний… Ходімо в садок? Подивишся на аґрус. Він трохи ще не достиг, але на варення годиться вже.
Вікторія Францовна. Душно, мабуть, на дворі?
Ольга Ні, в садку не душно, мамо.
Вікторія Францовна. А ти сьогодні зовсім нічогенька на вигляд. Добре спала ніч?
Ольга (сміється). А ти-ж як думала, що я вже навіки змарніла.
Вікторія Францовна. Моя голубко. (Цілує Ольгу в чоло).
(Виходять на веранду).
Маруся (ходить по кімнаті й стирає пил з меблів). Пху! Пху! (б'є ганчіркою по стульцях). Та й остобісіло, нехай йому грець! Шосту горницю прибрала, а ще зосталось три… І вигадають отсі пани: про кожного особлива горниця, — що хоче, те й робить в ній… (Стоїть в задумі з усмішкою на видові). Який баский! (Сміється). Ні, у мене так не розживешся, дзуськи! (Погрожує кулаком невідомо кому й знов б'є ганчіркою по стульцях). Пху!.. Чхи!..
Іван (входить з передньої, в руках держить підлогову щітку). На здоров'я! Чого це ти розічхалась?
Маруся. Спасибі… чхи! чхи!.. Пху! щоб тобі толку не стало!
Іван Тю! навіжена… Хто—ж отак пил зтирає? Бач, яку куряву підняла.
