фігурах Віденського «Раю», (1530), що цю картину Флексиг категорично відносить до робіт Ганса Кранаха.
Фігура Єви з її гвиитовидним готичним вигибом тіла і постановкою ніг під простим кутом, знаходять собі аналогії і в інших картинах Кранаха, але в жодній нема такої легкости руху, такої танцюючої грації, такої отруйно-спокусливої гадючої виразности, як в нашій.
Переважають усі інші наші «Адам з Євою» також і загальідо-композиційною увязкою, взаємною погодженістю рухів постатів, об'єднаних суцільною лінейно-ритмичною схемою.
Єву нашої картини писано безумовно з тієї-ж натурниці, як і Ленінградську «Мадону під яблунею» (“мал. 6), як Віденську «Юдиту» або поясний образ жінки в пишному одязі, що вважалася за портрет герцогіні Сивілли Клевської (мал. 7), зустрічаємо її в ескизі Реймського Музею і в багатьох инших творах Кранахової школи 2О-х початку 30-х років. Вона-ж в молодщому, мабуть, віці фігурує і в Будапештській картині «Старий і повія» 1522 р.
Таким чином встановлюється terminus post quem для нашої картини. Її написано не раніше ніж наприкінці 20-х років.
На terminus ante quem вказує марка—крилатий змій—виробничий знак майстерні Кранаха. В тій трактовці, в якій він тут давній,—змій з піднесеними крилами,—уживався цей знак лише до 1536 р.—року смерти Ганса. Після цієї дати крила змію опускаються, лягають горизонтально. З опущеними крилами залишається він і надалі, після смерти Старого Луки, коли на чолі майстерні став Лука Молодший.
Отже зараз ми маємо перед собою певний, оригінальний, підписний твір одного з великих художників старої Німеччини.
Наше придбання для нас тим більше має значіння, що зразків старого німецького мистецтва до сього часу в нашому Музеї зовсім бракувало. Взагалі, треба сказати, що не тільки у нас на Україні, але в цілому Союзі нашому це мистецтво подано дуже кепсько. Навіть більше. Я сказав би, що старе німецьке
