Прикладом може бути відомий Паумгартеновський завівтарний триптих Дюрера 1509 року, що його створки, як це довів Фоль, було поширено через додаток зайвих дошок по краях, на яких до того заново дописано було цілі фігури коней. При реставрації Паумгартеновського вівтаря року 1903, Фоль не замислився знищити ці пізніші додатки, не вважаючи на хвилю обурення що викликав його «варварський» вчинок 1).
Приклад Фоля хай буде відповілю тим, хто захоче докоряти нам за нєшкідливу операцію розтину нашого Кранаха. Проте, є ще аргумент на користь цієї операції. Тони тіл Адама і Єви після розчистки зробилися остільки відмінні, що коли їх сполучити, ця різниця кольорів ріже око, тоді як при певному віддаленні одної фігури від другої вона становиться майже непомітною, а звязок між обома частинами композиції зберігає ритмична їх увязка.
Що картина наша є, оригінал, не підробка, не копія,—про це, здається мені, багато казати не доводиться. Належність її до XVI ст. не може викликати жодних сумнівів;—стан малювання, характерні розколини—кракелюри, що сіткою вкривають усю поверхню картини,—достатнє свідоцтво за її вік. Білий, кольору слонової кости ґрунт, на якому вона написана—властивий для німецької школи поч. XVI століття.
Але,—копія?—«італійська копія XVII – XVIII ст.», висловився, оглянувши нашу картину, один відомий і шановний московський художник. Мушу одверто висловитися: казати таке можуть тільки люди абсолютно з старим мистецтвом не обізнані.
— «Копія?» – хиба-ж в цьому творі не вражає аромат оригінальности та щирости, той ésprit primsautier, які довести не можна, але які відчуваються, одкривається безпосередньо кожному скільки небудь досвідченому окові.
Проте, для тих, хто все-ж таки бажає дОВОдів можна вказати на сліди оливця, примітні під шаром фарби на ногах і на тілі Єви. Це ознаки активної, з натури, роботи художника, що
