вертали до столицї, а муштра і вправи відбували ся по цїлих днях. Часами також, хоч і спокійно було від Татарів, робив князь далекі походи в глухі степи і пустинї, щоби жовнїрів привчити до зношеня воєнних трудів, і дійти там, де єще нїхто не ходив, і рознести славу свого імени. Так приміром минувшої осени запустив ся був лївим берегом Днїпра аж до Кодака, де єго пан Ґродзїцкий приймав як удїльного монарха. Опісля пішов попри пороги аж до Хортицї і казав висипати на уроичску Кучкаси велику могилу з каміня, на памятку і знак, що жаден пан не був єще так далеко в сих сторонах.[1]
Пан Богуслав Машкевич, що, хоч молодий, був добрим жовнїром, а до того чоловіком ученим, і що описав сей похід, як рівнож і иньші подібні виправи князя, оповідав панови Скшетускому чуда про сю виправу, а пан Володийовский, що також брав в нїй участь, зараз всьо потверджував. Отже бачили пороги і подивляли їх, а особливо страшного Ненаситця, що рікрічно, як колись Сцилля і Харибда, пожирав кількадесять людських жертв. Опісля ішли на схід випаленим степом, де кінниця не могла іти задля недогарків, так, що аж треба було коням ноги обвивати шкірами. Знайшли там множество гадюк, і величезних вужів довгих по десять ліктїв, а таких грубих, як мужеське рамя. По дорозї вирубували на самотних дубах княжі герби на памятку, а вкінци знайшли такі глухі степи, де вже не було і слїду чоловіка. — Я вже думав — говорив учений пан Машкевич, — що доведе ся нам на взір Одисея зійти вкінци до Аду (пекла).
На се пан Володийовский:
— А люди з під хоругви пана стражника Замойского, що йшли по передї, присягали, що вже бачили сї стовпи, коло котрих кінчить ся земля.
Намісник взаімно оповідав товаришам про Крим, де перебув майже півроку, чекаючи на відповідь хана; оповідав про тамошні міста, що полишали ся з давних часів, про Татарів і про їх воєнну силу, а в кінци про перестрах, в якім жили, відколи почули про велику виправу на Крим, в якій мали взяти участь всї війска Річи посполитої. Так бала-
- ↑ Є се слова Машкевича, котрий міг не знати про побут на Сїчи Самуіла Зборовського.
