"На тихі води,
"У край веселий,
"У мир хрещений,
"Вислухай Боже у просьбах наших,
"У нещасних молитвах
"Нас бідних невільників“.
Голоси тихли поволи, відтак злили ся з леготом, що шумів по очеретах.
Пан Скшетуский прибув до Чигирина на другий день рано і станув в містї на попас в домі князя Яреми. Мусїв ту постояти який час, щоби люди і конї могли відітхнути по довгій подорожи з Криму, котру в наслідок зібраних від на Дніпрі треба було відбувати сушею, бо жаден байдак не міг сеї зими плисти під воду. І відпочавши трохи сам пан Скшетуский пійшов опісля до пана Зацьвілїховського, бувшого комісара Річи посполитої, доброго жовніра, який хоч не служив у князя Яреми то однак був єго повірником і приятелем. Намісник бажав довідати ся від него, чи нема часом з Лубнів яйих нових росказів. Однак князь не прислав був жадних нових поручень: Казав лиш Скшетускому, що як відповідь від хана буде прихильна, то нехай їде поволи, щоби не помучити дуже людий і коний. А з ханом мав князь таку справу. Розходило ся єму о покарана кількох татарських мурз, що самовільно розпустили були загони в єго задніпрянських посїлостях,котрих впрочім був цілковито розбив. Хан дійсно дав прихильну відповідь; обіцяв на цьвітень прислати специяльного посла, укарати непослушних мурз, а щоби собі позискати прихильність так славного войовника, яким був князь, післав єму через Скшетуского чистокровного коня і шашлик соболїв.
Пан Скшетуский вивязавшп ся з великою зручностию зі свого посольства, яке вже само було доказом великої князівської ласки, був дуже радий, що аму позволено забавити ся в Чигирині і не наставано
