бранця?
Тугай-бей подивив ся на Скшетуского і сказав:
— Ти говорив, що се значний чоловік, а я знаю, що се посол Вишневецького, а Вишневецький любить своїх людий. Бесмілагг! оден заплатить і другий заплатить — разом…
Ту Тугай-бей задумав ся:
— Два тисячі талярів.
Хмельницький на се:
— Дам тобі два тисячі талярів.
Татарин мовчав через хвилю. Єго косі очи неначе старали ся наскрізь проникнути Хмельницького.
— Ти даш три — сказав.
— Для чого маю дати три, коли ти сам жадав два?
— Бо коли хочеш єго мати, то тобі на тім залежить, а коли тобі залежить, то даш три.
— Він менї вратував житє.
— Алла! се варта тисячу більше.
Ту Скшетуский вмішав ся до торгу.
— Тугай-бею — сказав з гнївом, — не можу тобі нїчого обіцяти з княжого скарбу, але хочбим мав зруйнувати свій маєток, то сам дам три. І маю майже якраз тілько у князя на провізиї а також добре село, то се вистарчить. А сему гетьманови не хочу завдячувати анї волї анї житя.
— А звідки ти знаєш, що я з тобою зроблю? — сказав Хмельницький.
А опісля звернувши ся до Тугай-бея, говорив:
— Війна почала ся. Пішлеш до князя, але нїм посол верне ся. Богато води в Днїпрі уплине, а я тобі завтра сам гроші відвезу на Базавлук.
— Дай чотири, то і не буду з Ляхом говорити — відповів Тугай-бей.
— Дам чотири, на твоє слово.
— Мостивий гетьмане, — сказав кошовий, — хочеш, то тобі зараз відчислю. Маю ту під стїною, може і більше.
— Повезеш завтра на Базавлук — сказав Хмельницький.
Тугай-бей витягнув ся і позїхнув.
