поета, листи й матеріяли про арештуваннє Шевченка та його дві російські поеми (переклав на українську мову В. Щурат і видав у Львові, 1914, ц. 1 К). З галицьких видань найлїпше виданнє Романчука, заходом „Просвіти“, в двох томах (Р. П., т. V); жалкувати тільки, що вірші в сїм виданню не йдуть за порядком, як поет писав, а по змістови — і се дуже баламутить). Є й ілюстровані видання творів Т. Шевченка (напр. „Гайдамаки“ з малюнками Сластьона, Петербург, 1886, ц. 5 карб.), є виданнє його творів (під редакцією І. Франка I—II, Львів, ц. по 3 К), є ще й збірник творів, які здебільша заборонені були в царській Росії, п. заг. „Поезії, заборонені в Росії“ (Женева, 1890, ц. 3 К), є також вибір творів Шевченка, гарне виданнє „Союза визволення України“ у двох частинах („Кобзарь“, ч. I і II, Відень, 1914—1915, ц. 2 К). Повісти, які Шевченко писав по російськи, вийшли в українськім перекладї в двох виданнях: у львівськім („Кобзарь“, т. III і IV, Львів, 1898, ц. по 3 К) і в київськім під заг. „Повісти“ (т. I і II, „Вік“, Київ, 1901, ц. по 40 коп.). Сї повісти треба прочитати тому, що в них містить ся дуже багато з життя самого Шевченка (напр. повість, „Художник“, „Музика“). Зокрема дуже радимо прочитати „Дневник“ Шевченка (по українськи в скороченню: Р. П., том V, 2, стор. 361—492.
З письменників-шістьдесятників треба познайомити ся з такими авторами:
Пантелеймон Кулїш (1819—1897), одиноке повне виданнє в шістьох томах львівської „Просвіти“ (Р. П., т. VI, 1—6). Кулїша треба прочитати цїлого. Більшість його творів має велику вартість (збірник поезій „Досвітки“, Р. П., т. VI, 1, стор. 80—248, повісти й оповідання, головно-ж повість „Чорна Рада“ й оповіданнє „Орися“, т. V). Але-ж є в нього й таке, що наводить страшну нудьгу, що хочеть ся зараз твір так і кинути геть (поема „Маруся Богуславка“, драми), є багато його віршів („Хуторна поезія“, „Дзвін“), що не виявляють нїякої артистичної вартости, а є звичайною публїцистикою — Кулїш зводить підрахунки з своїми полїтичними противниками, — але прочитати їх треба, бо з них так і бє краса українського вислову, з них можна пізнати, яка багата наша мова, як нею треба володїти, словом навчити ся лїтературної української мови. Через те ми радили-б дуже всїм тим, що хочуть добре знати по українськи, читати ще й переклади Кулїша з европейських письменників (Шекспір:
