Грицька Основяненка, „Солопій та Хивря“, „Тюхтїй та Чванько“, „Дещо про Гараська“, з переспівів „Рибалка“.
З Е. Гребінки (1812—1848) треба прочитати всї його „Приказки“ тому, що вони дають нам сякий-такий образ відносин на Українї. Не завадило-б познайомити ся з передмовою до „Ластівки“: „Так собі до земляків“, бо там і мова гарна, й малюєть ся відносини тодїшнїх Українцїв до рідного слова.
Ще є такі видання сих обох авторів: Артемовський-Гулак: Сочиненія, Київ, 1888, ц. 25 коп.; Е. Гребінка: Українські твори з передмовою Єфремова, Київ 1906, ц. 25 к.
Г. Квітку-Основяненка (1778—1842), першого українського повістяра, не завадило б прочитати цїлого. Кращі видання такі: Малоросійськія повѣсти и разсказы, т. I-II, Харків, 1899, ц. 2 карб., дешевше київське виданнє 1905, ц. 90 коп., львівське виданнє Р. П. обіймає 2 томи 1904—5. Хто-б не встиг прочитати цїлого Квітку, повинен познайомити ся хоч з такими повістями: з сатирою, „Салдацький патрет“, відповідь російським критикам (нарізно: Одеса, 1906, ц. 15 коп.), „Маруся“ (львівське видання 1911, ц. 50 сот.), „Козир-дївка“, про непорядки в судівництві (Харків, 1887, ц. 12 коп.), „Сердешна Оксана“, про постої Москалїв (Київ, 1907, ц. 10 коп.), „Перекотиполе“, про деморалїзацію з міста (Харків, 1887, ц. 10 к.), „Божі дїти“ (Харків, 1887, ц. 10 к.), „Щира любов“ (Харків, 1897, ц. 10 коп.). Драматичних творів Квітки можна й не читати. Повне їх виданнє вийшло у Київі 1910 р. п. з. „Драматичні твори“, ц. 40 коп. Якби хто наскочив на „Листи до любезних земляків“ (та й так у повістях велике говіннє перед сильними сього світа!) і йому стало неясно, як се так, що письменник, який перший у Европі вивів селянина в повісти, висловлює такі непоступові думки, на се дістане відповідь у Єфремова: „Історія українського письменства“, стор. 230-231 і 242. На сїй останнїй сторінцї вияснюєть ся, чому деякі письменники так зв. харківського кружка годили любов до рідного народу з російським патріотизмом (Квітка, Гулак, Метлинський, Корсун).
З инших письменників т. зв. харківської громади доволї прочитати ті твори, які містять ся по антольоґіях, напр. у „Віку“, в „Українській Музї“ або в христоматії Ол. Барвінського: Л. Боровиковський („Вік“, I, стор, 30—33); В. Забіла (У. М. стор. 160—174). М. Петренко (У. М. стор. 177—184). О. Афанасєв (Вік, I, стор. 70—76). З А.
