87
Євангелия від сьв. Луки 23.
10. Стояли ж архивреї та письменники, вавзято винуючи Його.
11. Зневаживши ж Його Ірод 8 воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12. Стали ж собі другами Пилат таІрод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13. Пилат же, скликавши архивреївта князів і народ,
14. каже до них: Привели ви менїчоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винувте Його;
15. та й нї Ірод; посилав бо Його донего, й ось нічого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16. То, покаравши, відпущу Його.
17. (Треба ж йому було відпускатиїм що-сьвята одного.)
18. Закричали ж вони всї разом, кажучи: ВІ8ьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19. котрого, 8а якусь бучу, що сталась у городі, і 8а убийство, вкинуто в темницю.
20. Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.
21. Вони ж кричали: Розпни, ро8пниЙого!
22. Він же втрете каже до них: Якеж бо 8ло зробив сей? Ніякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розняти. І перемогли голоси їх та архиерейські.
24. Пилат же присудив, щоб сталосьпо просьбі їх.
25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27. Ійшло ж слїдом 8а Ним великемножество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших*
29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32. Ведено ж і инших двох лиходіїв8 Ним на смерть.
33. І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці*.
34. Ісус же рече: Отче, відпусти їм;не внають бо, що роблять.
35. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36. Насьміхали ся ж 8 Него йовоїни,приступаючи й оцет подаючи Йому,
37. і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.
39. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40. Озвавши ся ж другий, докоривйому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді* єси?
41. Та ми по правдї; по 8аслу8Ї бозате, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не гробив.
42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні* 80 мною будеш у раю.
44. Було ж се коло години шестої, ітемрява сталась по всій землі* до години девятої.
45. І померкло сонце, й роздерлась8авіса церковня посередині*.
46. 1 покликнувши голосом великимІсус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, 8Ітхнув духа.
47. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справді, чоловік сей праведний був.