74
Євангелия від сьв. Луки 12. 13.
трої години не думаєте, Син чоловічий прийде.
41. Каже ж Йому Петр: Господи, чидо нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?
42. Рече ж Господь: Хто єсть вірнийі розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?
43. Блажен слуга той, котрого, панприйшовши, знайде, що робить так.
44. По правдї глаголю вам, що надусїм достатком своїм поставить його.
45. Коли ж слуга той скаже в серцїсвоїм: Барить ся пан всій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,
46. прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знає, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.
47. Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.
48. Хто ж, не знавши, вробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.
49. Огонь прийшов я кинути наземлю; і чого хочу? — тільки щоб запалав уже.
50. Хрещеннєм же маю хреститись,і як менї важко, доки се скінчить ся!
51. Чи думаєте, що впокій прийшовя дати на землі? Нї, глаголю вам, а роздїленнє:
52. буде бо від нині пятеро в однійхаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох.
53. Стане батько різно проти сина,а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.
54. Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від ваходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.
55. А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.
56. Лицеміри, лице вемлї і неба вмі
єте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?
57. Чом же й про себе не судите право?
58. Як бо йдеш ів противником твоїм перед князя, то вдоровї дбай, щоб вбутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю.
59. Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.
Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав в жертвами їх.
2. І оввавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?
3. Нї, глаголю вам; тільки ж, колине покаєтесь, усї так само погинете.
4. Або ті вісїмнайцять, що впала наних башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?
5. Нї, глаголю вам; тільки ж, колине покаєтесь, то всї так само погинете.
6. Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на ній, та й не знайшов.
7. Рече ж до винаря: Ось три рокиприходжу, шукаючи овощу на смоківниці сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?
8. Він же, озвавшись, каже йому:Господи, востав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;
9. чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.
10. Навчав же в одній школі по суботам.
11. І ось була жінка, маючи духанедуги вісїмнайцять років, і була вгорблена, й не могла вовсїм випростатись.
12. Побачивши ж її Ісус, покликав,і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
