17
Євангелия від сьв. Маттея 13. 14.
49. Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
50. та й повкидають їх ув огнянупіч: там буде плач і скреготанне зубів.
51. І рече Ісус до них^ Чи зрозумілице все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52. Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53. І сталось, як скінчив Ісус оціприповістї, пійшов ізвідтіля.
54. І, прийшовши у свою країну,навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? о55. Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати вветь^ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56. хиба не Його сестри між нами?Звідкіля ж се все в Него ?
57. І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівці.
58. І не вробив там многих чудес черев недовірство їх.
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2. і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса діють ся від него.
3. Бо Ірод піймав був Йоана, звязавйого, і вкинув у темницю ва Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4. Бо кавав йому Йоан: Не годиться тобі мати її.
5. І, хотів його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
6. У день же родин Іродових, дочкаІродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
7. За се обіцяв він, клянучись, щодасть їй, чого просити ме.
8. Вона ж, наперед навчена від матері; Дай менї, каже, тут на блюді голову Иоана Хрестителя.
9. І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли 8 ним за столом, звелів дати.
10. І, пославши, стяв Йоана в темниці.
11. І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12. І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13. Почувши про се Ісус, попливввідтіля човном у пустиню сам один ; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки в городів.
14. І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15. Як же настав вечір, приступилидо Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16. 1<ус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17. Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлібів та дві рибі.
18. Він же рече: Принесіть менї їхсюди.
19. І звелїв народові посідати натраві, і, взявши пять хлібів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20. І їли вони всї, й понаїдались; іназбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21. А тих, що їли, було тисяч І8 пятьчоловіка, опріч жінок та дітей.
22. І примусив зараз Ісус учениківсвоїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23. А відпустивши народ, зійшов нагору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24. Човен же був уже серед моря, ібило його филями; бо вітер був противний.
25. У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26. І побачивши ученики, що Вініде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.