732
Книга пророка Езекиїла 17. 18.
Чи не догадуєтесь, що воно вначить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князів його та й одведе їх до себе в Вавилон*.
13. 1 возьме другого 8 царського роду та й 8Л0ЖИТБ Із НИМ умову, І 8ВЯже його клятьбою й забере можних у тій країнї 8 собою,
14. Щоб царство було принизене, тай не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в ній твердо.
15. Той же врадив його, пославшипосли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?
16. Так певно, як я живу, говоритьГосподь Бог, у столиці* того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою 8 ним умову, в него в Вавилонї він умре.
17. Фараон же нічого не вдїе противеликої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.
18. Він вмаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.
19. Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він 8маловажив, і вмову в імя мов, що він поламав, оберну на його голову.
20. 1 вакину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.
21. А всї втікачі 8 усїх полків йогополяжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всі вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те.
22. Так говорить Господь Бог: Явовьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — 8 найвиспшх його паростків відотну ніжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.
23. На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він вітте, і вро* IV. Цар. 24,10. дить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.
24. 1 всї польові дерева побачать, щоя, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дешево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.
І надійшло до мене слово Господнє:
2. Чого ви в вемлї Ізраїлській повторяєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грони, а в дітей на вубах оскома?
3. Так певно, як я живу, говоритьГосподь Бог, не будуть уже більш тої приповідки в Ізраїлі* повторяти.
4. Ось бо, всї душі — мої, чи душабатькова чи душа синова, — мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.
5. Хто праведен і творить суд і справедливість,
6. На горах жертівнього мясива неїсть і очей до ідолів у дому Ізранлевому не зводить, жени свого ближнього не поганить та й до своєї жінки в часї її нечистоти не пригортається;
7. Нікого не тіснить: вастав своймг
довжникові вертає; ніякого насилування не чинить; свого хлїба голодному подав й нагого одіжжю вкривав;
8. На лихву не позичав й приростуне бере; від ледарства руку свою далеко держить і в справах між чоловіком а чоловіком суд справедливий вирікає;
9. Хто ходить у ваповідях моїх і постанов моїх щиро додержув, — той прав, і певно буде жити, говорить Господь Бог.
10. Як же появить сина розбишаку,що проливає кров і чинить се або те,
11. Чого батько не чинив: їсть мясиво жертівне на горах і жену свою ближнього поганить;
12. Нуждаря і вбогого тіснить; насилу видирає; заставу не вертає й вводить очі до ідолів; коїть гидоти;
13. Позичав на лихву й бере приріст,— чи ж такому жити? Ні, вія не буде жити. Хто всї цї мерзоти коїть.