703
Книга пророка Еремії 47. 48.
не зирнуть на малечу свою, помліють бо руки в них
4. Перед тим днем, що настане, щобвигубити всїх Филистіїв; погубити й Тир і Сидон 8 усїма помічниками, що позоставались; бо Господь спустошить Филистіїв, останок острова Кантора*.
5. Олисїла Гава, онімів Аскалон іпрочі долиняне.
6. Доки же, ти, мечу Господень, щебудеш рубати? Коди вдоволнишся? Заховайся в свою піхву, перестаньвгамуйся!
7. Та як тобі вгамуватись, коли Господь послав тебе 8 прикавом проти Аскалону й побережжя морського? Туди ж він послав його!
Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Іврайлїв: Горе Невумісту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покривсь стидом і в ніщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!
2. Слава Моабова вникне навіки;Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде ва тобою.
3. Чути крик і в Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!
4. Стерто на порох Моаб, діти йоговаридали.
5. Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ І8 Оронаїму зачував ворог риданне по спустошенню.
6. Утікайте, рятуйте житте, наге,мізерне як та деревина серед пустині.
7. Ти вповав на вироби рук твоїх,на твої достатки; 8а те ж дійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.
8. Прийде пусто пшик на кожнийваш город, й нї одно місто не остане ціле; погибне долина, спустів поділлв, як заповів Господь.
9. Дайте Моабові крила навтеки летіти; бо в городах його буде без людде, нікому буде в них проживати!
10. Проклят, хто справу Господнюсправляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати І
11. Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй, і не переливано його в посудини в другу посудину, його в неволю не ваймано вроду; тим то воставався в йому й смак його, та й запах його не вмінявся.
12. От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.
13. 1 окриється соромом Моаб задляХамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, — надії своєї*.
14. Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?
16. Нї! Моаб, наче вже опустошений,міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на варів пійшли, говорить Царь, — Господь Саваот імя його.
16. О, близька погибель Моабова,сквапно надходять злиднї його.
17. Пожальтесь його, всї його сусіди, й усї, що внаете імя його, ваголосїте: Як се вломилось жевло сили, палиця слави!
18. Ізийди вниз із висоти величі ісядь на місці спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердині твої.
19. Стань при дорозі, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втікаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
20. (а почуєш:) Осоромлений, Моаб,бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб — пустиня;
21. Що прийшов суд на рівнини, наХалон і на Яазу й на МоФат,
22. І на Дибон і на Нево й на БетДивлатаїм,
23. І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул іна Бет-Маон,
24. І на Керіот і на Восор та й навсї городи Моабські, як далекі, так і близькі. * Або, може, Киира, * Ш. Цар. 12, 29.