580
Книга Приповісток Соломонових 13. 14.
се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.
20. Хто братаєсь із мудрими, будей сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, — зледачів.
21. За грішниками гонить нещасте,а праведним добро в нагороду.
22. Добрий і внукам зоставляе достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.
23. Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.
24. Хто жалує лозинки, ненавидитьвін сина, а хто любить сина, той 8 малку наказує його.
25. Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.
Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2. Хто ходить правою дорогою, тойГоспода боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3. В безумного в устах — бич гордині ; мудрих же уста оберігають їх.
4. Де воликів нема, порожні там іясла; а хороший вроджай від сили волів.
5. Правдливий сьвідок неправди неговорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6. Шукає мудрості бевпутний та йне знаходить, а мудрому знаннє легке.
7. Ійди геть від того, хто ровуму немає, в кого невидні тобі уста розумні.
8. Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
9. Недоумки з гріха сьміються, а міжправедними — ласкавість.
10. Журбу душі своєї всяке серце8нає, і в радощі його чужому не мішатись.
11. Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12. Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї. 1 Я. І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14. Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
15. Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
16. Тямущий злого, 8най, опасливобоїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
17. Чоловік-горячка, буває, що йдурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
18. Невіжі унаслїдують дурноту,розумні же вквітчаються знаннєм.
19. Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях аведника.
0. Бідного не любить навіть рідняйого, а в богатого повно приятелів.
21. Грішить, хто ближнім гордує, аблагословен той, хто до вбогого милосердний.
22. Ті помиляються, що задумуютьзло, любов і віра тим, хто думає про добре.
23. З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
24. Вінець мудрих — їх багацтво, адурощі дурних — дурощами й о стануть.
25. Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжп насплїтає.
26. В Господнім страсї кріпка надїя;всім синам своїм він — утечшце.
27. Господень страх — се джереложизнї; він відвертає від западень смертї.
28. Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
29. Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, впявлює дурноту.
30. Лагідне серце життє для тїла, азависть зжерае й кості.
31. Хто вбогого тіснить — творцяйого вневажає, хто ж Бога чтпть, бідного спомагає.
32. Безбожний 8а зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надію.
33. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.