491
Книга Йова 19. 20.
до тїла мого, восталась тільки кожа окодо зубів моїх:
21. О, вмилосердьтесь, помилуйтемене хоч ви, мої другі, бо рука Божа побила мене!
22. За що й ви ще мене женете, такяк Бог, наче б не могли насититись тілом моїм?
23. О, коли б то слова мої написано!в книзї коли б можна їх начертати рильцем валїзним на олові, —
24. Про вічні часи на каменї видовбати!
26. Я знаю* — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отою розпадаючуся кожу мою,
26. І я в тїлї мойму побачу Бога.
27. Я самий вбачу його; мої очі, неочі когось другого, побачать його. Аж нив серце в грудї моїй!
28. Вам про мене сказати б: За щонам гнати його? Як коли б корінь злого внайдено в менї!
29. О, бійтесь меча (Божого), бо мечтой мстить неправду, й знайте, що в суд Божий!
Озвався ж ЗоФар ів Нааму та й каже:
2. Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:
3. Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух ровуму мого відповість ва мене.
4. Чи ти не внаеш, що од віків, —8 того часу, як постав чоловік на землї, —
5. Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?
6. Хоч би під небо зросла його велич,й голова його аж до хмар сягала, —
7. То він пропаде, як гній його, навіки; хто його бачив, питати ме: де він?
8. Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; ніби ночная мара, він щезне.
9. Око, що вбачало його, не побачить його ніколи, й не взрить його вже більше місце його. * Осе ті важні слова.
10. Дїти його будуть у старцїв ласкишукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.
11. Кості його ляжуть 8 ним у порохіз усїма гріхами молодості його.
12. Коли зло солодким буде йому вротї його, й він держати ме його під язиком своїм,
13. Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, —
14. То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.
15. Добро, що пожер, мусить вінвиблювати: Бог вирве все з живота його.
16. Яд він гадючий всисав, так од гадюки й згине.
17. Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!
18. Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натішиться.
19. Він бо тіснив, одправляв убогих;видирав домівки, що їх не будував;
20. Не внало наситку черево його, йне щадив він нїчого в захланностї своїй.
21. Нїчо не спаслося від прожорствайого, 8ате ж і не вдержиться щасттв його.
22. В повноті достатків буде тїснойому; всї руки покривдованих піднімуться на його.
23. Коли буде в його чим насититиживіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болі в тїло його.
24. Ухилиться він од зброї залігної,— прошив його лук мідяний.
25. Схоче вийняти стрілу, а вонавийде з тїла — вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!
26. Вся темнота скрита в нутрі вйого; його пожирати ме огонь, ніким не роздуваний; нещаств постигне й все те, що зістане в наметї його.
27. Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.
28. Щезне добуток дому його, всерозпливеться в день гнїву його (Божого).
29. Се частка від Бога чоловіковібеззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!
