418
Друга книга Паралипоменон 6. 7.
сьвяті твої нехай насолоджуються добрами.
42. Господи Боже! не одверни лицявід помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!
Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнв й жертви, й слава Господня сповнила храм.
2. І не могли сьвященники ввійти вдім Господній, бо слава Господня сповнила храмину Господню.
3. 1 всї сини Ізрайлеві, вглядівши,як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його.
4. А царь і ввесь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.
5. 1 приніс Соломон в жертву двайцять дві тисячі волів і сто двайцять тисяч овець: так осьвятили дім Божій царь і ввесь народ.
6. Сьвященники ж стояли на службісвоїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа —, бо вічна милость його, як то й Давид славив ними —, а сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв.
7. Осьвятив Соломон і часть дворав середині, що перед домом Господнім, бо приніс там всепалення і товщ жертов мирних; на мідяному бо жертівнику, що зробив Соломон, не могли поміститись всепалення і хлібні приноси і товщ.
8. 1 справив Соломон того часу семиденний празник, і ввесь Ізраїль 8 ним — громада дуже велика, що 8Ійшлася від гряницї Емату до ріки Египецької;
9. А восьмого дня зробили посьвятнівбори, бо посьвяченнв жертівника справляли сїм день, і празник сім день.
10. А двайцять третього дня сьомогомісяця відпустив царь народ до їх наметів, радий та веселий серцем за все добро, яке вчинив Господь Давидові та Соломонові, та Ізраїлеві, народові свойму.
11. 1 скінчив Соломон дім Господеньі дім царський; і все, що бажав Соломон в свойму серці, вробити в Господньому домі і в свойму домі, вробив гаразд.
12. 1 з’явився Господь Соломонові вночі, і рече до його: Вислухав я молитву твою, і обрав собі се місце ва дім жертвоприносин.
13. Коли я замкну небо й не буде дощу, і коли ввелю сарані пожерати край, або нашлю пошесть на народ мій,
14. І впокориться народ мій, щовветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою вемлю їх.
15. Тепер будуть очі мої отворені йуші мої вважливі до молитви на місці сьому.
16. 1 тепер вибрав я й осьвятив дімсей, щоб імя моє було там по вік; і очі мої й серце мов будуть там по всї часи.
17. 1 як ти ходити меш перед лицеммоїм, як ходив батько твій Давид, і чинити меш усе те, що я ваповів тобі, й держати меш постанови мої й закони мої,
18. То утверджу престол царстватвого, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, словами: Не переведеться в тебе володіючий Івраїлєм.
19. А коли ви одступите й покинетепостанови мої й ваповідї мої, що я дав вам, і пійдете, та почнете служити иштшм богам і кланятись їм,
20. Так викореню Івраїля в лиця вемлї моєї, що її дав вам, і сей храм, що я посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, й вчиню його приповісткою й сьміховшцем між усїма народами.
21. 1 храму сього величевного кожний переходячий попри його жахати меться й казати: Завіщо заподіяв Господь таке сїй землі й сьому храмові?
22. 1 відказувати муть: За те, щовони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із землї Египецької, й приліпились до инчих богів, кланялись їм, і служили їм, — 8а те він наслав на їх усе се лихо.
