350
Перва книга Царів 20. 21.
твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.
40. Тим часом же, ак твій раб робивто се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говоить і твій вирок. Ти сам присудив ого собі.
41. Він зняв хутенько повязь із очей,і царь впізнав його, що він із пророків.
42. Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя 8а його душу й твій нарід за його нарід.
43. І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.
Після сих бувальщин сталося таке: У Евреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.
2. От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу ва його тобі грошима.
3. Набот же відказав: Оборони мене,Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!
4. І вернувсь Ахаб у свою палатусумний й гнівний черев відповідь, що дав йому Евреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постіль свою, одвернув лице й не схотів нічого їсти.
5. І ввійшла його супруга Бвабельдо його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?
6. Відказав їй: Оце я розмовляв І8Езреелїем Наботом та й кажу йому: Поступись мені твоїм виноградником ва гроші, або, коли схочеш, дам тобі ва його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.
7. І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Із* раїлї, як би ти так поводився? Встань* їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота. о. І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городі, що жили з Наботом.
9. У листах же писала таке: Оголосіть піст та й посадіть Набота на первому місці в народній раді,
10. А навпроти його посадїте двохнужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведіть його та і побийте каміннєм на смерть.
11. 1 мужі города його, значні й старшини, що жили в його городі, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.
12. З’ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшшш народу.
13. 1 прийшли два нужденники; посідали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.
14. А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.
15. Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, скавала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Евреелїя Набота, що не хотів віддати його тобі ва срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.
16. Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Евреелїя, щоб його посісти.
17. Та прийшло слово Господнє доІлиї Тесбія, таке:
18. Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариі — він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, —
19. 1 промов до його: Так говоритьГосподь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де