323
Перва книга Царів 1. 2.
посадили вони його на царського мула;
45. І помазали його сьвященник Садок і пророк Натан в Гіонї на царя; і пійшли звідти 8 веселими сьпівами, І ЗВОруПШВСЯ ввесь город. Ось 8ВІДКИ галас, що ви чули.
46. 1 Соломон 8асїв уже на царському престолі.
47. І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнїйпшм як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі,
48. І сказав царь так: БлагословенГосподь, Бог Ізрайлїв, що сьогодні так учинив, що один 8 моїх 8асїв на мойму престолі й мої очі се бачять!
49. 1 вжахнулись усї, що їх закликав був Адонїя, повставали та й порозходились, кожний в свій бік.
50. Адонїю ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника.
51. І переказано Соломонові: Адонїяз великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити.
52. І вирік Соломон присуд: Колибуде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина 8 його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти.
53. От і взяли його посланці царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.
Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
2. Я йду оце в ту дорогу, що неюввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
3. 1 пильнуй того, що вимагав Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповіді*, права і сьвідчення, як се написано в Мосейовому ваконї, щоб бути тобі ровважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
4. Щоб Господь справдив слово свов,що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолі Ізрайлевому.
5. Даіїй же: знаєш сам, що вкоївменї Йоаб Саруєнко, що він заподіяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війні, та проливши, як на війні, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
6. Оце ж чини по свойму розуму йне дай йому зійти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
7. Синам же Галаадїя Берзеллїя явиласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали мені в пригоді, як я втікав од брата твого Абессалома.
8. Далїй, маєш ще при собі СемеяГеренка, Беняминїя 8 Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
9. Ти ж не зостав його бев кари, боти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподіяти, щоб він пійшов на ТОЙ СЬВІТ І8 сивим волосом скривавленим.
10. І почив Давид із отцями своїми,й поховано його в Давидовому городі.
11. Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
12. І сїв Соломон на престолі батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
13. І прийшов Адонїя, син Аггитин,доБетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
14. І почав: Треба мені поговоритиз тобою. Каже вона: Говори.
15. Тодї каже він: Знаєш сама, щоцарство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мой
