305
Друга книга Самуїлова 12. 13.
ла жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь вмилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
23. Тепер же воно вмерло, про щож мені постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прииде вже до мене.
24. 1 розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;
25. 1 передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.
26. Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.
27. 1 послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:
28. Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.
29. 1 вібрав Давид круг себе ввесьвійськовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.
30. І взяв Давид вінець ів голови царя їх, важив же він талант волота й на йому був дорогий камінь, і надів його Давид собі на голову, та вивів із города велике множество здобичі.
31. А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. 1 вернувсь Давид в усім народом у Ерусалим.
І сталось після того, що в Давидового сина Абессалома була вродлива сестра, на ймя Тамара, та що Давидів син Амнон залюбивсь у ній.
2. 1 мучивсь Амнон, аж ванедужавчерез свою сестру Тамару, вона бо ще була дївицею, й Амнону вдавалось річчю неможною заподіяти їй що нечесне.
3. У Амнона ж та був приятель, наймя Йонадаб, син Давидового брата * Улюблений Богом. Самаї, а був Ионадаб чоловік вельми хитрий.
4. 1 спитав його: Чого се ти так вкожнім днем марнієш, царевичу, чи не відкриєш менї? І відказав йому Амнон: Я люблю Тамару, сестру брата мого Абессалома.
5. 1 каже йому Йонадаб: Лягай у постелю твою та й прикинсь недужим, і як прийде твій панотець, щоб до тебе навідатись, то скажи йому: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди, та дала менї чого попоїсти! коли б вона перед очима менї що вготовила, щоб я бачив, так я попоїв би в її рук.
6. І лїг Амнон і прикинувсь недужим. Як же прийшов царь, щоб на його подивитись, каже Амнон цареві: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди та вготовила перед віччу в мене дві лижки поливки, щоб менї 8 її рук івв’їсти!
7. І послав Давид до дому до Тамарий повелїв скавати їй: Ось ійди до дому до брата твого Амнона та вготуй йому попоїсти.
8. І пійшла Тамара до дому до брата свого Амнона, тим часом, як він лежав. І взяла муки, замісила й вготовила перед віччу в його поливки.
9. 1 взяла те, що зготовила, вилилай поставила перед ним. Він однак же не хотїв їсти, і каже Амнон: Нехай усї повиходять. І повиходили всї.
10. І каже Амнон Тамарі: Понесиїду в середню сьвітлицю, тодї їсти му з твоїх рук. Тамара взяла поливку, що зготовила, й понесла свойму братові Амнонові в сьвітлицю.
11. Як же подала йому їсти, він ухопив її та й каже їй: Ходімо, ляж коло мене, сестро!
12. І відказала вона йому: О, нї,братіку! Не бевчести мене, бо так не водиться в Івраїлї! Не чини такої божевільностї!
13. Куди бо я понесу мій сором V Тиж будеш одним в божевільних в Івраїлї. Лучче поговори в царем, він певно мене тобі не ваборонить.
14. Він однакже не хотів нічогослухати, а силоміць обезчестив її й пригорнувсь до неї.
15. Потім же вненавидїв її глибокою