297
Друга книга Самуїлова 3. 4. 5.
стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою піу Габаоном.
31. І повелїв Давид Иоабові й усімприбічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдіте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
32. 1 як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
33. І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
34. Руки тобі не звязано, ноги тобіне сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
35. Ще був ясний день, як прийшовлюд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдіяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
36. Як довідавсь про се ввесь народ,то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
37. І впевнився люд і ввесь Ізраїльтого дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
38. 1 сказав царь прибічникам своїм:Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув І8раїлї?
39. Я ж іще слабий, хоч і помазаномене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
Як довідався Саулів син Евостей, що в Гебронї зійшов із сьвіту Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився.
2. Було ж у Саулового сина Евостеядва мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини РеммонаБееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилїчено до Бенямина.
3. (А Бееротяне повтікали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками.
4. А в Саулового сина Йонатана бувсин кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вісті* про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втікала, упав він та й вробився кульгавим. Звали його Мємфівостєй.)
5. Отже Реммонові сини з Беерота,Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме лїг на постелі* спати.
6. Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, ніби тому, щоб купити пшениці*.
7. Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальні на постелі, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч.
8. І принесли вони Евостеєву головуДавидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога [твого, що хотїв згубити з сьвіту тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулї й на потомках його.
9. Давид же дав Рихабові та братові його Баанї, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди,
10. Коли того, що приніс мені* звістку: Саул полїг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелїв я взяти й стяти в Секегалї, замість дати йому нагороду,
11. То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господі* на постелі* його, чи ж не буду вимагати крові його од вас, та й не викореню вас із вемлї* ?
12. І повелїв Давид людям своїм, іповбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Гебронї; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Гебронї.
І поприходили гісї покоління Ізрайлеві до Давида в Геброн і промо
