292
Перва книга Самуїлова 29.
3. Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок поваймано в полонь.
4. 1 заплакав у голос Давид і люде,що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.
5. 1 обох жінок Давидових зайнятов полонь: Ахиноаму 8 Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.
6. Давид же попав у велику журбу,як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував 8 душі 8а своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господі, Бозї свойму.
7. І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди еФода! І приніс Абіатар Давидові еФода.
8. І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.
9. 1 пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.
10. 1 погнав далїй Давид із чотирмасотнями чоловіка, тим часом як двісті, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босфорський.
11. І знайшли вони в полі Египтїята й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,
12. І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з’їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три дні нїчого не їв і нїчого не пив.
13. І спитав у його Давид: Чий ти і8відки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.
14. Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Сикелаг.
15. І питає в його Давид: Чи проведеш нас до тото там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбвш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.
16. Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій стороні далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою вдобиччю, що набрали в Филистійській землі і в землі Юдейській.
17. Давид же бив їх від сумерків аждо вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодців, що кинулись на верблюди та й повтікали.
18. І визволив Давид усе, що пожакували Амалекії, і жінок своїх обох відняв Давид,
19. Так що не втеряно в них нїчоговід найменьшого та й до набільшого, нї вдобичі, нї синів нї дочок, ані чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;
20. І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!
21. 1 вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не 8могли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближавсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.
22. Та всякі злюки й нікчемникиміж людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого 8 тієї 8добичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.
23. Давид же відказав: Не чинїтетаке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
24. Та й хто слухати ме вас у 'ційсправі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всіх обділиться.
25. На тому стало воно 8 того дня йна дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлі по сей день.
26. Вернувшися ж у Секелаг, пославДавид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець І8 8добичі від ворогів Господніх,
27. Так само й тим, що в Бетелї,в Рамотї полуденньому, і в Яттирі.
28. Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, ів Естемоа,
