для дальшої боротьби за перебудову світу на бездержавних засадах.
В ідеї, совєтський устрій мав створити незнану ще систему демократії вирібників (пролєтаріяту). Все населення СССР було поділене на дві катеґорії — «працюючих» і «непрацюючих». Перша катеґорія формально набувала всі громадсько-політичні права; друга позбавлялася не лише цих прав, але й можливости одержувати продукти усуспільненого господарства. Конституція признавала за орґани державного кермування так зв. совєти, які теоретично мали складатися з виборних представників працюючих, і формально ставати орґанізованим виявом народнього суверенітету.
В дійсності ж уже на початку всю повноту влади в совєтській державі захопила комуністична партія в якості «провідного аванґарду пролєтаріяту і світової революції». Зосереджуючи у своїх руках усі ділянки державного, господарського і суспільного кермування, тримаючи під червоним терором усі вияви життя, діяльности і почувань народів СССР — компартія запровадила режим своєї диктатури, що офіційно утотожнювалася з «волею пролєтаріяту». Так створено було передпосилки, при яких на услугах компартії стала сама держава й ціле її населення, а сама вона зачала перетворюватися в кліку. При такому стані річей, всі конституції СССР, що їх час від часу все наново «перередаґовував» совєтський уряд, мали тільки значення фікції.
Ми не маємо тут можливости довше спиня-
