спільних і духових первнів, що стимулюють якісний розвиток — зводячи життя до панування кількісного, не продукуючого, а тільки споживаючого примітиву.
Деформуючи творче існування, пропаґована комунізмом матеріяльна рівність сама по собі є цілковитою утопією. Що це так, може краще за нас засвідчити саме большевизм, що своїм сучасним устроєм подає застрашуючі зразки справді варварської нерівности! В своїх постулатах колективної рівности, комунізм був зрештою навіть не ориґінальним. Історія суспільних ідей, устроїв, реформаторських та реліґійних рухів знає чимало спроб творення «раю на землі», побудованого на рівності і альтруїзмі. Тим менше було підстав сподіватися, що цю місію довершить обездуховлений матеріялістичний комунізм!
Так і сталося! Заповідженого «раю», з його рівністю, комунізм не створив, і його сталінські адепти давно вже відмовилися від цієї мети. Натомість він ставрував нашу сучасність усіми неґаціями свойого фатального внутрішнього змісту. Антисуспільне значення комунізму ховається не тільки в його економіці, суспільних тенденціях і заповіджених революціях. Руїнницький зміст комунізму лежить насамперед в його світогляді. Пояснюючи всі вияви життя самим діянням матеріялістичних факторів, здвигаючи на пєдестал дикунського обожування матерію, брутально попираючи ногами різноманітний світ ідей, і зводячи найважніші проблєми та вимоги людського духа до значення «контр-
