большевицька доктрина (коли цим терміном взагалі можна назвати хаотично нагромаджене «словоблудіє» сталінізму!) — це вже не марксизм, навіть не лєнінський комунізм; це «сталінізм», в якому безграмотна схоластика спримітизованої первісної доґми змішана з диктованими життям і виродженням комунізму спекулятивними компромісами. Те саме бачимо і у практичній політиці большевизму; його «ґенеральна лінія», що заступала попередню пряму революційну дію, уявляє з себе справжній «гордійський вузол» непримиримих внутрішніх і тактичних суперечностей.
Які причини самодеґенерації комунізму? Шукати їх треба насамперед у самій його концепції. Підставою її був суспільний безкласовий колєктив, зрівнаний в умовинах матеріяльного існування. Проблєма комунізму виходить із матеріялістичних заложень, але вона є насамперед психолоґічною проблємою. Як ми вже вказували вище, здійснення ленінського комунізму залежало не так від механічного запровадження його соціяльно-економічних форм, як перше за все від глибоких змін духового порядку та психолоґії індивідуальности й цілого суспільства. Вагу цього психолоґічного фактора розумів і Маркс, але звязаний матеріялістичним світоглядом і діялєктикою, він не міг дати йому іншої розвязки, як у своїй славнозвісній формулі: «побут визначає свідомість».
Недоцінення цих психолоґічних факторів відбилися на комунізмі катастрофально! Бо здобувши владу й звязані з нею, здавалося б —
