дано описи 50 сел старобільського повіту — побуту, страви, одежи, казок, пісень, звичаів і т. ин. В. Стат. Листку 1883 р. Ів. надруковав коротенькі статі про невлів (кобзарську мову), про церковне уживання артоса, в Харьк. Сборн. № 7 (1893) про сучасне украінське село.
41. Данилов, Влад., гимназіальний учитель, належить до нечисленних сучасних наукових дослідовачів украінського фольклора. Найбільш ёго зацікавили похоронні звичаі і пісни, як видно на трёх ёго невеличких, користних працях в «Кіевск. Стар.» 1905 і 1907 р.р. В одній статі дани вказівки на порівняння весілля й смерти, в другій про давність похоронного голосіння; тут автор нагадуе про одно голосіння в «Сказаніи о св. Борисѣ и Глѣбѣ» і про різні форми тавтологіі в голосіннях, як то: проста тавтологія, синонимична тавтологія, повторення одноі думки. В третій статі Д. вказуе на звязки голосіннів з иншими ліричними піснями. В четвертій статі зьясовано, що звичай голосіння заховано жінками. В старовину наймали плачок, як згадуе про те колишній польський поет Клёнович въ Roxolania, на те ж ще натяка народне оповіданнячко, де плачка каже «тужу, тужу за решето бобу; чи дадуть, чи ни дадуть, так моі слёзи дурно пропадуть». Д. висловив думку, що украінські голосіння не виробили собі такі міцні форми, як голосіння російські і сербські[1]. Гнатюк, рецензуючи розвідки Д., дав кілька вказівок, що в Гуцульщині і в Поділлі ще заховано подекуди звичай наймати плачок[2]. Д. в 1904 р. видав збірник «Пѣсни села Андреевки Нѣжинскаго уѣзда» (в Сборн. Ист. Фил. Общ. при Инст. кн. Безбородко і окремо). Усіх пісень 323, не лічучи варіантів. Між ними е досить цікаві, напр., про вбивство пана Саливона. Здебільша пісні ліричні про кохання; е невеличка купа пісень рекрутських, салдатських, злодійських, жартів. В кінці пісень пороблено багато вказівок на ранійш друковані варіанти. В передмові вказано на мову пісень, відносини народа до пісень, позички у великоруссів, деякі впливи украінськоі й россійськоі літератури. Взагалі збірнік Д. мае вагу, як показчик сучасного становища украінськоі народноі поезіі в Чернігівщині[3]. Окромі того, Д. належать цікаві статі про музей Поля, про збірник Еварницького, про листи Максимовича; особливо корисна й цікава статя Д. про ненародні пісні в украінськім фольклорі в XVIII т. Сборн. Харьк. Истор. Филол. Общ. 1909 р.
42. Мартинович, талановитий украінський художник (ёго гарні картини були на виставі в Полтаві, коли одкривали памьятник Котля-
