Справка козаків виснажує. Господарство козацьке підупадає. Козак убожіє.
Лиха година об'єднує козаків.
Рівняє козак свою козацьку долю з «городовицькою» долею: «городовик — прийшов з служби, і ні гадоньки. Куди схотів — пішов, поїхав. Не зборканий він, неспутаний. Ні коня йому не забракують, ні на «висидку» його не пошлють. «Шинелю» зносив і забув, що салдат»! — «Добречко! живуть собі на наших животах!» — «Ат, бісові душі!»
Терпець уривається, засукують козаченьки рукава і… начувайтеся городовики! Невдоволення козаків своєю долею падає на городовицьку голову. Городовик не має, де дітися, і зносить нарікачня, а часом і знущання мовчки і взагалі поводиться так, ніби він і справді завинив перед козаком тим, що його батько чи дід пізніше прийшли на Кубань, ніж батько чи дід, або прадід козака (хоч із тієї ж самої причини і часто-густо з того ж самого місця), і тому не встигли вже приписатися в козаки, поки ще це легко було зробити.
По де-яких станицях громада рятує при лихій годині громадян-козаків: погорів козак — громада дає йому допомогу на будівлю хати; вкрали коня — громада допомогає купити коня.
Хай городовик голий вискочить під час пожежі, громада йому не допоможе.
У кожній станиці є громадська аптека, кожна станиця має свого громадського фершала (подекуди акушерку і майже завше ветеринарного фершала). Козак має право на безплатну медичну допомогу. І лише «добрий чоловік» — громадський фершал безплатно допоможе городовикові.
Козак — громадянин. Він вибірає, і його вибірають виборним, отаманом, довіреним, суддєю, уповноваженим в справах громадських. Козак дбає про містки, про школу, про будівлю церкви. Козак рятується від сарани, від повіді. Всі потреби життя станиці задовольняє і обслуговує козацька громада. Козак — господарь у станиці.
Городовик — «зайда», «приблуда», «пришлець». Має городовик город — платить посаженне; тягло має — одбучі одбуває, корову придбав — платить за попас. Нічого городовик не має — нічого не платить («з голого, як з святого»). У громадських справах городовик не бере участи. (В багатьох станицях городовики складають більшість населення). Городовик — чужинець (хоч би він з діда-прадіда жив у станиці).
Городовик любить край, станицю. Живеться більшості городовиків скрутно, та податися нікуди, — «з дому ж не підеш… коли поневірятися, так поневірятися вже дома».
Не злидні городовикам допікають, а безправне образливе становище, утворене, звичайно, не козаками, а розпорядженнями російського уряду. Позбавлений елементарних прав (не маючи в той же час майже й ніяких обов'язків громадських), городовик губить