Козацтво рветься до світу, до науки, будує по станицях своїм коштом школи-палаци, витрачає великі гроші, щоб обставити їх як-найкраще (на Кубані часто-густо 2-х класові школи обставлені краще, ніж середні в Росії). Почувається велика потреба в учителях, а одна кубанська вчительська семинарія випускає що-року 20 учителів. І хмарою сунуть з Росії на Кубанські степи «культуртрегери», «образовувати» козаків (російське слово «образовать» на Кубані перекручено в «образовувати» і вживається замісць слів — «обшахраїти», «обдурити». — «А він мене здорово «образував»). Не знаючи ні мови більшости населення краю, ні звичаїв, ні життя його, ці «культуртрегери» на протязі десятиліть безуспішно вчать козацьких дітей одній науці — говорити «правильно» (в 1917 р. на Кубані з Чорноморською губ. було більше 3000 учителів, котрі прийщли з Тверської, Ярославської, Пензенської, Московської і в инших російських губерній).
Хліборобський край не має навіть середньої агрономічної школи. В 1909–13 р. чорноморські станиці добиваються дозволу відчинити середню агрономічну школу, при чім дають на цю ціль, конкуруючи між собою, хто дасть більше, сотні тисяч карбованців, сотні десятин землі; але… все це даремно, дозволу не дається, а одночасово з цим на Дону відчиняється і середню агрономічну, і землемірну школу, і політехнікум. Частина козацької молоді вчиться в середній школі по-ва межами Кубані, а вищі школи Петербурга та, Москви одшліховують козаків в бажаному для російського уряда напрямі (казати про те, що школа на Кубані чужа, російська — нема чого).
В той час як губернії російські — Псковська, Вологодська, Костромська, Володимирська, Архангельська, в яких в кожній налічується від 1 до 1½ міл. населення, мають свої єпархії й школи для підготовки священників, Кубань в її 2½ мільйоновим православним населенням підлягає ставропольському архієреєві і не має своєї духовної семинарії. Потреба в священниках задовольняється в такий же спосіб, як і потреба в учителях: з Росії пастирі йдуть пасти козацьке стадо, не знаючи ні мови ні звичаїв «овець» (р. 1917 значна більшість священників була з росіян. Козак священник — на Кубані велике диво).
Нащадки колишньої старшини військової (до речі сказати, нечисленна стара козацька аристократія майже вся вимерла і взагалі перевелася), так зване, «дворянство» — хоч його й мало на Кубані, має охоту об'єднатися, і… по наказу з Петербургу установи дворянського стану для Кубані організовуються в Ставропольскій губернії (де дворян значно менше).
Під час Судової Реформи (в 60-х роках XIX віку) для Дону видається спеціяльний закон, на підставі якого половина членів Суду мусить бути з козаків донців, що ж до Кубані, то нічого подібного — «на общемъ основаніи». На Дону козаки вибірають Мирових Суддів, а на Кубані вони призначаються російським урядом
