Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/47

Ця сторінка вичитана

піднімався до 55. Серед козаків відсоток грамотних був 39, бо вони мали більше шкіл, ніж «іногородні» (Школи будувалися станичними громадами на власні кошти, і дітей «іногородніх» козаки в свої школи не пускали. «Іногородні» мусіли задовольнятися переважно церковно-парафіяльними школами, а більшість «городовицьких» дітей валишалася по-за школою).

Про розвиток шкільної справи свідчать такі цифри:

Рік Середніх загально-просв. Середн. та початк.-спеціяльн. Початкових загальних Разом
шкіл учнів шкіл учнів шкіл учнів шкіл учнів
1910 19 5.943 23 1.957 1.602 131.823 1.641 139.723
1913 36 9.268 94 8.035 1.620 157.585 1.763 175.621
1919 151 124

В 1918 р. вищих початкових шкіл було 140 (в 1919 прибавилося ще 40) з 15.778 учнями[1].


V.

Після зруйнування Січи старшина військова — тодішні проводирі козацькі — цілком розпорошилася. Найсвідомішу й найактивнішу частину її російський уряд виселив з України в Росію, замкнув по тюрмах, знищив; де-хто з старшини — і то певно кращий елемент — подався до Туреччини, де-хто загинув під час походів, і таким чином, козаки рушили на Кубань майже обезголовлені. Чепіга, Головатий, Білий, а коло них кілька десятків старшин — це був той мозок українського козацтва, з яким прийшло воно на нове місце.

Останні проводирі останніх Запорожців в останнє прислужилися українському народові. Вони зібрали запорозькі недобитки, розселили їх, чи так, чи сяк, і при дуже несприятливих обставинах організували життя в напівдикому краю. Безперечно, переселення Запорожців на Кубань прискорило залюднення широких просторів Північного Кавказу українцями.

На цьому старшина українського козацтва скінчила своє служення Україні.

Російський уряд бачив, як настирливо запорозька старшина добивалася дозволу заснувати Військо, як вона піклувалася про його організацію; розумів він і те, що коли й надалі на чолі Війська, стоятимуть національно-свідомі проводирі, то воно не вмре, як українське козацтво.

Існування на Кубані такого Війська було не в інтересах Росії, тому уряд робить усе, щоб козаків цілком обезголовити і потім обмосковити.

 
  1. «Ежегодникъ Россіи 1910 г.».

    І. Івасюк. «Кубань», ст. 18 і 19.