Власними силами Кубані довелося рятуватися й від бездоріжжя, на яке російський уряд не звертав уваги. Навіть про ґрунтові шляхи менше він дбає на Кубані, ніж по инших місцях. Наприклад:
Р. 1909 під доглядом М-ва Шляхів було ґрунтових шляхів:
| На | Кубані | 141,5 | верст |
| „ | Ставропольщині | 3.279,4 | „ |
| „ | Тереку | 9.817,8 | „ |
На Кубані Росія збудувала до 1910 р. лише 900 кілом. (або 844 вер.)[1] залізниці (Владикавказ. залізн.). В цілім ряді російських губерній — Самарській, Саратовській, Рязанській, Пермській, Московській, Петербурзькій, Орловській, Новгородській, Тамбовській, Тульській залізничого шляху було більше тисячі верстов у кожній (ка Донщині — 2133 вер.). Отже населення Кубані протягом де-кількох років утворило 3 акційних товариства (головними акціонерами були станичні громади), які збудували три залізниці: 1) Чорноморсько-Кубанську — на протязі 420 кілм. в виходом до порта Ахтарі, 2) Армавір-Туапсинську — 265 км. з виходом до порта Таупсе, 3) Єйську — 140 км. в виходом до порта Єйськ. Таким чином, Кубань мала 1725 км. залізничого шляху[2].
Варто порівняти протяг залізниць на Кубані з довжиною їх в де-яких державах перед війною 1914 р.
| Кубань | 1.725 | км. |
| Данія | 4.253 | „ |
| Сербія | 1.572 | „ |
| Болгарія | 2.944 | „ |
| Бельгія | 9.461 | „ |
| Швайцарія | 5.891 | „ |
| Португалія | 3.293 | „ |
| Греція | 587 | „ |
| Румунія | 3.843 | „ |
| Голландія | 3.403 | „ |
| Норвегія | 3.229 | „ |
| Швеція | 15.508 | „[3] |
Місцева ініціятива також організувала і використовування водного шляху — річки Кубані, яка на протязі 441 вер. судоходна, (на протязі 214 в. можуть ходить пароплави). Р. 1912 на Кубані було 13 пароплавів і 300 барж та инших суден з грузооборотом на рік до 25.581.000 пуд.[4].
Ці всі заходи, що до шляхів, потягли за собою розвиток кубанських портів. Оборот Єйського порту виносив на рік 15.000.000 карб., Ахтарського — 10.000.000 карб., Темрюцького — 20.000.000 карб.[5].
Власними силами Кубань розвинула й справу народньої освіти.
В 1910 р. на 1000 душ припадало грамотних: чоловіків — 267, жінок — 66; загальний відсоток грамотних був 16,8 (на Донщині 21,1) в той час, як в російських губерніях цей відсоток грамотних
