Військова Рада, про яку вже мовчить «Порядокъ общей пользи», не скликається.
Військове Правительство, після скасування царем Павлом I посад Військового Судді і Військового Писаря і утворення Військової Канцелярії (пізніше — «Войськовоє Правленіє»), перестає існувати.
Керування Військом передається до мішаної колегії, в склад якої входили Отаман, 2 виборних члени і «сверхъ того особы, каковыхъ мы заблагоразсудимъ назначить» (указ 16 лютого р. 1801). Головує в канцелярії не Отаман, а «первоприсутствующій» з російських генералів. Пізніше виборні члени цієї колегії замінюються призначеними спочатку в «благонадежних» козаків, а потім з російських офіцерів та чиновників.
Самоврядування затримується лише по станицях, але й там воно так обмежується і ставиться під такий догляд вищої адміністрації, що виборна станична влада робиться слухняним виконавцем наказів цієї адміністрації, яка при потребі мала право і сама призначати станичних отаманів.
Військові школи зачиняються, і де-який час зовсім ніякої школи не існує, а потім заводять російські, але в такій незначній кількості, що потреба козацтва в освіті не задовольняється. В школах навчання провадиться по-російському.
Військовий Суд касується і вводиться російський.
«У чорноморців старого часу церква зливалася з військом, і духовенство уявляло невідділимий від решти козацького стану елемент. Козаки призначали з поміж себе священників і причетників, а Кошовий Отаман передавав їх Феодосійському архієрею на іспит і висвячення[1]. Цей порядок касується, і козацьке духовенство призначається переважно з «уроженцевъ центральныхъ губерній» спочатку Ростовськими, а потім Ставропольськими архієреями.
Попередні вільготи відносно податків і торгу зносяться. Більше того, примушують Військо за власні кошти збудувати в Петербурзі для лейб-гвардії Козацького Чорноморського дивізіону касарні і стайні.
Починає російський уряд втручатися і в земельні відносини козацтва: р. 1842 він установлює розмір довічного користування землею (козакові 30 десятин, обер-офіцерові — 200 десятин, штаб-офіцерові — 500 д. і генералові — 1500 д.), а р. 1870 передає офіцерам і генералам їхні займища в повну власність. Р. 1868 без згоди Війська дається дозвіл купувати землі ї власність і особам не військового стану, і, нарешті, частину землі уряд захоплює в своє розпоряждення, проголошуючи її скарбовою («казенною»).
Р. 1861, 22-IV касується і сама назва «Чорноморське Військо». До Чорноморського Війська уряд приєднує, так званих, «Лінєйних» козаків, і Військові дається нова назва: «Кубанское Казачье Войско».
Спочатку на Кубанщині, чи власне на «Чорноморії», як офіційно
- ↑ И. Попко. Та ж праця.
