невеликою мандрівною політично-військовою організацією, яка не мала ні власної території (як раз гостювала у донців), ні населення, яке збільшувало б її ряди, ні грошей, ні військової бази, ні майна, ні урядового апарату.
«Мало давала Україна» — автономію, — але це остаточно вирішено не було, і можна було погодитися й на федерації. А Добр. Армія досі не обіцяла навіть і автономії. «Недемократичність генеральської влади Скоропадського», — це так, цього не заперечували й прихильники спілки з Україною, і це було слабим місцем їх позиції. Але хіба демократизм добровольчеських генералів був вже таким безсумнівним?
«Іти під німця». — Приклад Грузії, Литви, Естонії показав, що це було лише тимчасово й коштувало не так уже й дорого.
«Філімонов». — При відповідній підготовці його «переворот» можна було паралізувати чи стрінути в залежності від обставин контрпереворотом і при тім на законних підставах.
Не слід було забувати й лютневої постанови приватної наради Законодавчої Ради про федерацію з Україною.
Але… ступили не в той бік, і вся історія Кубані пішла зовсім иншим шляхом, чим це могло б бути. Все, що потім сталося, було лише логічним наслідком новочеркаського голосування.
«Ой, москалю, ой, москалю,
Ой, що так худо робиш,
А що наше Запорожжя
Уже в кінець переводиш?
Ой, не жалуйте, запорожці,
Ви на московські генерали,
А жалуйте запорожці,
Да на свої вражі пани.
Бо вони пани — пребісові сини,
А все вони наробили:
Що всі степи, усі плавні
Москалеві уручили»
(Народня пісня[1]),
співали колись Запорожці…
Спроба самостійної організації південного сходу. «Доно-Кавказскій союзъ». Ще раніш, після вищезгаданої постанови Ради (2/15 травня), Донський і Кубанський Уряди порозумілися між собою; визнали взаємно існуючий між Кубанню і Доном кордон і зобов'язалися допомагати один одному. Своїм завданням вони ставили боротьбу з большевізмом, яка мала ціллю «відновлення на територіях Дону й Кубані твердого державного ладу й забезпечення на майбутнє політичної та економічної свободи народів, що заселюють Донську й Кубанську Области». Для здійснення цього завдання мусіла бути
- ↑ М. Драгоманів, цит. праця, розділ I, ст. 132.
