дирі большевізму. Суцільне страмовище, безправність, зубожіння, розор, грабунки, душогубство — ось що чекає вас, козаки, горці, іногородні.
Затоптані будуть в багно всі здобутки революції, всі свободи, ваша честь, ваша незалежність.
Ми вам давно вже казали про це, ми вас кликали до боротьби з анархією і розором. Але на нещасття, ви, козаки і іногородні, опутані зо всіх боків брехнею і провокацією, одурені красивими, але отрутно брехливими словами фанатиків і людей підкуплених, ви своєчасно не дали нам належної допомоги і підтримки в справі святої боротьби за Установчі Збори за урятування вітчини і за наше право самостійно залагоджувати долю рідного Краю.
Ми обібрані вами. Ми мали право вимагати від вас реальної допомоги, бо ви нам доручили боронити Край від вступу насильників. Нам боляче казати про це, але це так: ви не змогли боронити своїх вибранців.
Ми знаємо, що ви, козаки, позбавившися волі, землі й свого добра, ви згодом зрозумієте свої помилки й будете обплакувати їх.
Ми також знаєм, що ви, козаки й горці, не зможете знести страмовища й розору, ви підніметеся проти насильників і їх проженете. Але цю боротьбу вам буде вести важче, тому що ви будете зруйновані й дезорганізовані. Коли вам стане дуже важко, коли ви будете примушені взятися за зброю, ви повинні пам'ятати, що ми існуєм, що ми з нашим відділом дамо вам допомогу.
Ви ж, одинаки, горді козаки, горці й іногородні, що не хочете лизати п'яти тому, хто гнобить вас, ви йдіть до нас, вступайте в наші відділи. Ми з вами утворимо силу, котра розжене й розтопче насильників, які посягнули на наш Край, на славу й волю козацьку, на волю всіх громадян Кубані.
- Військовий Отаман Полковник Філімонов.
- Голова Законодавчої Ради Рябовол.
- Голова Кубанського Краєвого Уряду Бич.
- М. Катеринодар 1 березня 1918 року».
Ця цілком лояльна до Росії відозва (на першому плані «защита Республики Россійской», «святая борьба за Учредительное Собраніе, за спасеніе Родины») зайвий раз підкреслює несправедливість обвинувачування з боку росіян Уряду Бича в самостійності.
Похід до зустрічі з Добровольчою Армією. Вийшло з Катеринодару біля 3.000 вояків і біля 2.000 ріжного не військового люду, що не хотів або боявся з тієї або иншої причини залишитися під большевиками і, прочувши, здебільше випадково, про евакуацію, похапцем вийшов і собі з міста (серед таких був, між иншим, і бувший голова Державної Думи Родзянко, що втік з Росії на Кубань).
З самого початку походу в Кубанському відділі запанувала нездорова атмосфера заколоту і змов. Офіцерство було неспокійне. Такі випадки, як призначення командіром Кубанського стрілкового полку, куди було зібрано до купи всю піхоту відділу, полковника Туненберга, такого ж зайди, як і Покровський, бентежили й хвилювали його. П'яний командуючий не подобався офіцерству, воно не вірило ні йому ні Військовому Отаманові, що чіплявся за нього, боячися загубити свій вплив і значіння, а до того ж нервувала й сама мандрівка, що почала набірати в їх очах характер якоїсь безцільної блуканини по-за Кубанню (див. мапу №1).
Виконуючи спочатку план руху вздовж кряжу, відділ посунувся був до станиці Пензенської. Але порожня станиця — мешканці майже
