«Ми представники політичних, національних, громадських, професійних організацій м. Новоросійська, зібравшися по заклику Чорноморської Української Ради 4 січня 1918 р. на сумісну нараду з приводу біжучого моменту й відношення до Української Народньої Республіки, після всебічного обговорення прийшли до такого висновку: «Беручи на увагу, що гаслом сьогочасного моменту є політична незалежність і братерство всіх націй; що українська демократія зробила до того почин проголошенням Укр. Нар. Респуб. і оголошенням III Універсалу, під яким ми цілковито підписуємося; що анархія і горожанська війна, які привели державу до економічної руїни, а людей до здичавлення, мусить бути, нарешті, закінчена ладом, установленням свободи ї притягненням народа нашого до будівничо-творчої праці; що Чорноморська губ. економічно, етнографічно, культурно і навіть географічно неминуче тягне до України постановили: а) просити Українську Центральну Раду про приєднання і включення нашего Краю в Укр. Нар. Рес. б) запропонувати на обговорення і для підтримки цю резолюцію в найскоршому часі Губернському З'їзду представників Чорноморської губ. в) довести про ці рішення до відома Кубанської Законодавчої Ради і висловити побажання, щоб Кубанський Військовий Уряд, який безсумнівно поділяє велику думку об'єднання всього українського народу в одну цілу і міцну державу, підняв би подібне питання і відносно спорідненого і близького нам Кубанського Краю; г) просити Генеральний Секретаріят Укр. Нар. Рес. взяти на увагу оцю резолюцію, не відмовити нам в допомозі і підтримці і дати нам фінансову й матеріяльну допомогу, яка буде потрібна, д) доручити Чорноморській Раді надіслати копії цієї резолюції Українській Центральній Раді, Генеральному Секретаріяту, Кубанському Військовому Урядові, Кубанській Законодавчій Раді, Новоросійському Совєту Робітничіх і Салдатських Депутатів, місцевій владі і всім, кому буде потрібно».
В цьому відношенню обставини складалися сприяючи, і якби кубанські політики не обмежилися тісним колом станових козацьких інтересів, а піднялися на височінь розуміння державного завдання, яке висовувало перед Кубанню життя, то остання могла об'єднати коло себе весь Північний Кавказ і утворити державний організм, доля якого, може, була б зовсіми ншою, ніж та, яка спіткала потім Кубань. Але для цього треба було зріктися ура-козацьких нісенітниць про «козацьку націю», філантропичних змагань лікувати «заболѣвшую Россію» і в той же час заробити на цій справі через «Юго-Восточный Союзъ». Щоб ступити на цей шлях зовсім не потрібно було розкозачуватися, відмовлятися від своїх прав і привілеїв, навпаки — слід було їх поширити на все постійне населення, і утворилася б тоді міцна козацька, дійсно демократична, життєздатна держава, в котрій би слово «козак» рівнялося б слову громадянин[1].
- ↑ Шляхом об'єднання Кубані, Тереку, Ставропольської та Чорноморскьої губ. утворився б державний організм площею в 230.000 кв. кіл. (202.000
