них армійських частин, в походах ген. Кримова проти Тимчасового Уряду і ген. Краснова проти большевиків утворили їм славу контрреволюціонерів. Це все вкупі з спогадами про ту ролю, яку вони раніш відогравали при усмиреннях і запровадженню ладу викликали до них скрізь ненависть і злість. До того ж козаки поверталися не юрбою, а як слід — ешелонами, з командним складом і з казенним майном своїх частин. Це наводило на думку тих, хто бачив, як поверталася до дому російська армія, що козаки не просто йдуть додому, а кудись когось усмиряти, і злоба мас до них проривалася в отвертих ворожих виступах і спробах обезброїти їх, що не завше кінчалося без успіху.
Козаки приходили додому стомлені фізично й духовно, роззлючені проти тих, хто підтримує «контр-революцію». Дома вони знаходили в відносинах якусь кашу і неясність. В Катеринодарі, вони знали, є Військовий Отаман, Краєвий Уряд, але, що й до-чого, добре цього не розуміли і не уявляли. Отаман і Уряд закликали боротися проти большевиків, теж саме робили генерали Корнілов, Алексєєв, яких вони знали добре. Козаки гадали, що їх закликають іти «усмирять» Росію, а до цього вони не мали ніякої охоти. Крім того, і дома, в кожній станиці з'явилися свої «большевики». Це — іногородні, яких вони знали змалку, і які тепер пересварилися з їхніми батьками, а також і козаки, не завше до того ж найбідніші. Їм хотілося спокою, миру, а тут як раз меткі большевицькі агітатори туркають їм в уха, що і спокій і мир вони матимуть, лише хай підтримають тих, з ким вони лежали вкупі в шанцях, з ким вкупі гризли один сухарь, і кого тепер кривдять буржуї, які розводять контр-революцію. Треба лише покінчити з останніми, поділити їх добро, і все буде гаразд. Пропаганда належного опіру не стрівала і спантеличувала козаків.
Тому протести, що з приводу відкинення Законодавчою Радою проекта згоди з «городовиками» посипалися зо всіх боків — і від політичних партій, і від міських самоврядувань, і ріжних професійних і громадських організацій — серед фронтового козацтва викликали лише співчуття.
Це все вплинуло на проводирів, і в грудні робиться нова спроба згоди.
Друга спроба примирення і згода між козаками та іногородніми.
9 грудня почала свою працю Краєва Рада, а 12 — Обласний З'їзд представників усього населення краю, скликаний Краєвим Урядом.
З'їзд з самого початку розколовся на одному з перших же питань, поставлених на обговорення, а саме — про відношення до большевицької влади. Частина іногородніх, роззлючена на ура-козацьку політику і проволікання з вирішенням питань про самоврядування та земельного, задурена проводирями большевиків (на цьому З'їзді особливо визначився газетяр провокатор Рондо), які обіцяли їм
