вати з Москвою, та смерть не дала йому цього зробити. Гетьмани — Виговський, Дорошенко, Мазепа — хотіли виправити велику помилку Богдана Хмельницького, але їм не поталанило. Знесилена Україна вже не знайшла в собі відпорної сили і стала здобиччю сусідів.
Росія за перші сто років свого панування над Україною багато встигла вробити, щоб повернути її в російський край, щоб щезло, як казала цариця Катерина II, «развратное мнѣніе малороссіянъ, по коему поставляютъ себя народомъ отъ здѣшняго (російського цеб-то) совсѣмъ отличнымъ»; але доки існувало українське козацьке братство — Запорозька Січ, уряд російський не міг вважати приєднання України до Росії цілком закінченим.
Після складення Переяславської Умови Січ не мало заподіяла лиха. Не раз і не два Запорожці, на чолі з де-якими кощовими — зрадниками, допомагали Москві зміцнюватися на Україні. Але, не вважаючи на великі часом помилки Запорожжя, народ все ж покладав на своїх козаків надії і сподівався, що в останню хвилю вони допоможуть йому вирватися з ярма московського, як колись допомогли визволитися з неволі польської.
І дійсно, инколи траплялося, що в останню хвилю козаки приборкували свою сваволю і виконували наказ гетьмана чи йшли на заклик инщих проводирів, коли Україна повставала. В останні дні свого існування Січ взяла діяльну участь в гайдамацькому повстанні (Коліївщини) в тій час частіні України, що була під Польшею[1].
Запорозька Січ за цариці Катерини II була єдиним місцем, де знаходили притулок всі ті, хто не витримував російського чи польського панування, та вона ж була єдиним притулком і для українських патріотів, котрі не губили надії на визволення свого народа і на утворення української держави.
Російський уряд розумів, що коли б український народ повстав проти Росії, то не хто, а козаки стояли б на чолі повстання, бо в той час Запорозька Січ була єдиною організованою силою на Україні, і цариця Катерина II наважується скасувати Січ. До того ж козацькі землі дуже приваблювали російських панів. Російський уряд вже почав був добіратися до цих земель і час од часу клапоть ва клаптем обмежовував їх та, щоб зміцнити своє становище і в запорозьких степах, заселяв їх сербами, німцями, молдаванами та росіянами.
- ↑ Визвольний рух, відомий під назвою гайдамацького, перед роком 1768 набрав такої сили, що Польша була вже згубила надію утримати українські землі в своїх руках. Росія боялася, щоб повстання не перекинулося на лівий берег Дніпра, тоб-то, на частину України, що була під її пануванням, і послала на поміч Польші своїх салдатів та донських козаків. Повстання було придушено, а проводирів, на чолі з Гонтою, Росія видала Польші.
