оборонець з призначення, відому революціонерку Марусю Спірідонову, що забила в 1905 році Тамбовськаго віце-губернатора Луженовського.
Безвольний, але досить спритний політик-митець провінціяльного маштабу, в національному відношенню переконаний росіянин, він за «Войско» тримався, здається, більше лише тому, що воно допомагало утримувати козаків по боці «єдиної неділимої».
Чи то з вини чорноморців Єйського повіту, чи вже так судилося, але нащадки українських козаків Запорожців, котрих гнала і переслідувала Росія, після перерви в 120 років придбали собі виборним отаманом прихильника гнобителів. Другий раз в історії українського козацтва виявилося прізвище Філімонова. 250 років тому прославився протопоп міста Ніжина Філімонов, як агент московської влади, що не мало попрацював над поневоленням Москвою України. Нібі знову повернулися часи «Івашки» Брюховецького, котрий вкупі в протопопом Філімоновим торгував Україною. Профанацією вдавалося виконання найстарішим членом Ради Ф. А. Щербиною стародавнього козацького звичаю — посипання землею голови обібраного отамана — над Філімоновим.
На чолі Краєвого Уряду, що в 1–XI перебрав владу від Військового Правительства, став чорноморець, козак станиці Павловської Єйського повіту, Л. Л. Бич. До цього часу Бич на Кубані не працював. Скінчивши юридичний факультет Московського університету, він де-який час служив в Новоросійському міському самоврядуванні, а потім в приватних установах в Москві і Петербурзі і, нарешті, в Баку в «Восточномъ Обществѣ транспортированія кладей». Тут він згодом стає міським головою. На виборах до IV Державної Думи його було обібрано виборщиком по, так званому, прогресивному списку (вкупі з к.-д.) Під час війни він був головою Бакинського воєнно-промислового комітету та працював в справі харчування Кавказської Армії. Після вибуху револцюії був головою Виконавчого Комітету громадянських організацій міста Баку. Серед козаків, свідомих українців, Бич був знаний, як чоловік, який має стосунки з українськими політичними колами. Кавали, що він належав до У. Р. П. а потім до Укр. С.-Д. партії. Пригадували, що р. 1905 український часопис «Вільна Україна» надрукував було якусь його статтю. Це все надавало Бичеві обличчя свідомого українця, і тому козацькі проводирі в свідомих українців рішили притягти його до політичної роботи на Кубані, сподіваючися, що він буде працювати над об'єднанням Кубані з Україною і провадити національну українську політику.
Представником Кубанського Краю при Російському Уряді було обібрано К. Л. Бардіжа.
Відношення російської демократії та іногородніх до праці Кр. Ради. Федералізм Військової (а потім і Краєвої) Ради страшенно збентежив російську революційну демократію. Другий комісар
