Сторінка:Студії з Криму. I-IX. Редактор А. Е. Кримський (1930).djvu/21

КОСТЯНТИН ХАРЛАМПОВИЧ.

Листування запорозьких козаків із султаном^[1].

I.

Так зване листування запорозців з турецьким султаном, — воно надхнуло І. Є. Рєпіна намалювати славнозвісний образ („Запорозці пишуть листа до султана“), — відоме нам із багатьох списків. Друком, мабуть чи не вперше, його оголосив року 1869 Андрій Попов, із хронографа 1696 р.^[2]. Року 1872 це листування знову надруковано в „Русской Старинѣ“ за декількома списками, що перебували у приватних осіб, і ще за одним, який видобуто з паперів „Московскаго Архива“^[3]. Трохи згодом, у тому-ж-таки журналі д. Симоновський надрукував: „Отвѣтъ запорожцевъ турецкому султану“, з пам'яти, у такій редакції, яку він чув був за дитячих літ од своєї бабки, що жила на Чернігівщині^[4]. Року 1895 Д. І. Еварницький подав текст того листування, не зазначивши джерела, тільки покликаючись на його копії, що зберігаються „у многихъ любителей южно-русской старины“ ^[5]. Попало цеє листування і до „Історії України-Руси“ Миколи Аркаса (1908, Спб. 248–249).

У „Лѣтописи Екатеринославской Ученой Архивной Комиссіи“ VII (1911), 113 і д. надруковано султанову грамоту до запорозьких козаків і їхню відповідь у двох редакціях, із трьох списків одшуканих на Катеринославщині у приватних осіб… Нарешті „Отвѣть запорожскихъ козаковъ султану Махмуду“ знаходимо в „Элементарномъ курсѣ русской исторіи“ К. І. Добриніна^[6], як бачиться, в редакції, надрукованій у Д. І. Еварницького^[7].

Хоч варіянти і того і того документа султанової грамоти і козацької відповіди, у зазначених виданнях, дозволяють казати про різні ізводи та редакції, то самий зміст листування надто вже простий. У листі турецького султана трохи чи не найважніша річ це — гучне и пишне титу-

1. Друковано в IV книжці „Записок“.
2. „Изборникъ славянскихъ и русскихъ повѣстей и статей, внесенныхъ въ хронографы русской редакціи“, 455–456.
3. „Русская Старина“, т. VI, 450.
4. „Русская Старина“, т. VI, 701.
5. „Исторія запорожскихъ козаковъ“ II (Спб. 1895), 518, порівн. 517.
6. Вид. 4 (М. 1912), прим. 130.
7. Зрештою є деякі одхилення од того тексту, що його оголосив Еварницький, переважно ортографічні. Одне слово тут пропущено („Кобыляча с…а)“, а вставлено імення султана „Махмуда“ в адресу „Отвѣта“.