Сторінка:Стрільчук Гіпнотерапія. Лікування гіпнозою та навіянням 1927.pdf/10

Ця сторінка вичитана

Собаці кладуть у рот шматок м'яса, при тому завжди з одної посудини певного кольору (напр., чорного). М'ясо роздратовує кінці смакових нервів, якими це роздратовання, як доосереднім нервом, переходить до відповідного центру головного мозку, а від нього відосереднім нервом воно передається до слинної залози. Ця залоза реагує на це виділенням слини. Тут маємо ще врождений простий рефлекс.

Так само можна викликати відділення слини не тільки м'ясом, але самим кольором посудини (у даному разі чорним).

Тут перед нами умовний рефлекс.

Що-разу, коли собаці давали м яса, чорний колір дратував її зір.

Це роздратування йшло в центр зору, а звідти певними комунікаційними волокнами до центру, що керує відділенням слини.

Отак на безумовнім істотнім рефлексі (виділення слини під впливом роздратування м'ясом) проф. Павлов виховав умовний рефлекс. (Один чорний колір без м'яса дає той самий ефект).

Дослідники школи проф. Павлова довели, що на кожному безумовному рефлексі організму виховуючи можна одержати цілу низку складних умовних рефлексів.

Умовні рефлекси тимчасові, непостійні, залежать від багатьох умов оточення й вироблюються у людини протягом усього життя.

От, через ці умовні рефлекси й виникає нова велика сила тимчасових і сталих звязків з оточенням, що допомагають існуванню людини в природі.

У корі головного мозку раз-у-раз повстають процеси роздратування, гальмування, замикання та розмикання між різними частинами мозку.

За принципом цих процесів і повстають та згасають умовні рефлекси.

Гальма-ж утворюється поволі.

Спочатку рефлекси легко розгальмовуються; тому діти такі непостійні, несталі, легко підпадають навіюванню.

Певно гальма утворюється на 12–14 році, коли поруч з вихованими умовними рефлексами є відповідні умовні гальма.

Людина з цього часу стає витриманіша, сталіша що-до оточення.

Рефлекси — ніби-то наші невідомі оборонці від шкідливого впливу оточення. Такі явища, як реагування на горе слізьми, що дають полегкість, на радість — веселим настроєм, на жах — замиранням серця, пояснюються геть чисто рефлекторним впливом.