хіттям перед перемогою ворожої держави (прикл., Німеччина 1914 р.).
Найяскравіший приклад масового навіяння — це мода та різні звички; це мов би „психічні пошесті“. Замови шептух та знахорів теж є не що инше, як навіяння та самонавіяння.
А придивіться до релігії. Тут ми спостерегаємо в духівництві та в проповідниках релігії здібність навіюванням володіти духовним життям людини.
Навіть найсліпіша віра в бога, Алаха, Іегову, Магомета, чудотворців збудована на гіпнозі.
Для того, щоб утворити відповідне оточення для релігійного навіювання, вживають різних способів, починаючи геть від дикунських і кінчаючи „культурними“, як оперові співи в церквах, костьолах, синагогах то-що.
Цілком ясно, що масове пасивне навіяння та автоматичність — це умови, що перешкоджають поступові людськости в найширшому розумінні слова й гальмують сотні тисяч творчих сил.
Ще й досі поширена думка, — а її підтримують легковірні люди та на прилюдних виступах гіпнотизери, що рекламують себе, — що гіпноза є якесь, мовляв, надзвичайне або навіть надприродне явище.
Часто-густо гіпнозу об'єднують ще з телепатією (передавання думок на далекому просторі) та різними ясновидженнями.
Це темне й божевільне сусідство було чималою перешкодою для визнання наукової гіпнози.
