А проте, гіпноза не може цілком задовольнити вимог наукової медицини, яка каже, що треба насамперед знайти корінь хороби, причину, що призвела її, й знищити її, а знищивши причину, знищується сам собою й наслідок. При гіпнозі-ж, навпаки, виліковується лише симптом хороби, а самої причини — коріня — гіпноза не завжди може знищити.
Найбільше, чого можна досягти гіпнозою, це позбавити симптомів хороби.
Хороботворчі причини можуть продовжувати існувати в захованому стані, і цим явищем пояснюються часті повороти, що їх ми спостерігаємо при лікуванні багатьох хороб. Найкраще вживати гіпнозу з иншими методами лікування, що безпосередньо впливають на корінь хороби.
Справді, часто-густо ми спостерігаємо, що у суб'єкта, якого вилічили були гіпнозою, через відповідні умови знову з'являються попередні хоробливі явища.
Навіюванням можна заспокоїти болі у гістерика, знищити параліж, поліпшити настрій у неврастеника, але сам неврастеник своєї неврастенії гіпнозою не позбудеться.
Цілком зрозуміло, що гіпноза має пройти ще цілу низку різноманітних напрямів і безумовно стане одним із головних лікарчих засобів.
А проте, при всякім лікуванні навіяння (коли його вживають) є побічний могутній фактор.
Навіяння покладає на лікаря-гіпнотерапевта величезну відповідальність, й у всякому разі не меншу, як відповідальність хірурга підчас операції. Вживання гіпнози в руках нелікарів небезпечне для суспільства.
