Це чудо ще свіже в пам'яті робітників та селян України. Сама легенда про чудо повстала приблизно так.
В-осени 1923 р. в м. Калинівці на Поділлі якийсь шахрай, щоб нажитись, пустив чутку, що з калинівського хреста, який стояв біля села, „тече кров“ з рани Христа, якого наче-б-то прострілив якийсь перехожий червоноармієць.
Усе це звичайно проробили попи, щоб підняти авторитета релігії, що за часів Жовтневої революції зовсім занепала серед працюючих мас.
Як потім виявив судовий процес, це чудо влаштувала спеціяльна куркулівська організація на чолі з попами, з одного боку щоб підняти авторитета релігії, а з другого — щоб використати це чудо для поліпшення свого матеріяльного добробуту.
Ніякої крови, звичайно, не було, а через сильні дощі, що тоді йшли, з поржавленого хреста збігала вода з домішкою жовтої їржи.
Звичайно, що на чуда різні фанатики дуже ласі. І вмить про це поширилась чутка в найближчому районі.
До цього пустили чутку, що „хрест“ творить ріжні чудеса, що хорі на ріжні недуги, мовляв, там видужують то-що.
Це, звичайно, призвело до того, що туди потяглись десятки тисяч людей, маючи надію „видужати“.
Саме місце, де містився „хрест“, являло собою якийсь військовий табор.
Приїздили туди цілими родинами з усім своїм скарбом.
